Синдром Шегрена: основні причини надмірної сухості слизових оболонок

Синдром Шегрена являє собою патологічний стан аутоімунної природи, для якого характерно ураження певних залоз зовнішньої секреції (слізні, слинні та інші, що продукують вологу). Нагадаємо, що при аутоімунних захворюваннях відбувається процес, коли організм власні тканини сприймає за чужорідні.

Відповідно внаслідок даного порушення тіло, й сам організм починає страждати від надмірної сухості шкіри, ротової порожнини, піхви та ін.

Захворювання може виступати, як ускладнення від інших патологічних процесів, так і розвиватися як самостійне захворювання.

Дотепер чіткої причини розвитку синдрому не виявлено. Найчастіше процес формування захворювання пов'язують з комбінуванням ряду провокуючих факторів:

Клінічна картина захворювання буде залежати від того, які залози були уражені. Так, наприклад при ураженні слізних залоз у хворого виникають скарги на печіння в очах, відчуття стороннього тіла, больові відчуття, почервоніння та підвищену чутливість до світла. Саме при ураженні слізних залоз дуже часто без попереднього діагностування захворювання сприймають за синдром сухого ока. Зауважимо, що патологічний процес найчастіше розпочинається саме зі слізних залоз.
 

Коли відбувається ураження залоз шкірного покриву шкіра стає занадто сухою. 

А при пошкодженні слизової носової порожнини утворюються кірочки, знову ж таки сухість слизовою та часті запальні процеси. Ураження слинних залоз супроводжується сухістю слизової ротової порожнини з наступною зміною їх кольору (набувають яскравості), появою карієсу на зубах. Привушні слинні залози набрякають, виникають труднощі з ковтанням. Коли слизові залози втрачають вологість підвищуються ризики приєднання вторинного інфекційного процесу, внаслідок їх вразливості.
 

Інколи патологічний процес  впливає й на органи дихання, викликаючи їх запалення (зі сторони легень, бронхів, трахеї).
 

Зауважимо що при проведенні діагностики можливе виявлення ураження нирок та запальні ураження судин. На шкірі окрім надмірної сухості, можуть додатково виникати висипи, які сверблять. Також не є виключенням підвищення температури та збільшення лімфатичних вузлів. 

Важливу роль у діагностуванні синдрому Шегрена становить проведення диференціальної діагностики. Важливо виключити протікання синдрому “сухого ока”(при ураженні слізних залоз). Це досягається шляхом проведення ряду лабораторних аналізів (загальний аналіз крові, ревматоїдна панель, імунограма, коагулограма). Також можливе проведення тесту Ширмера, коли виясняється функція слізних залоз та безпосередньо УЗД слинних залоз. 
 

Тактика лікування буде залежатиме від етіології захворювання. У разі розвитку синдрому Шегрена на тлі іншого патологічного процесу відбувається лікування первинного основного захворювання. Надмірна сухість слізних залоз усувається шляхом призначення очних крапель (препарат штучної сльози). 

Медикаментозна терапія полягатиме у проведенні лікування імуносупресорами та цитостатиками, які будуть мати пригнічувальну дію на імунну систему.
 

Пам'ятайте, що захворювання має прогресуючий характер, і відповідно без проведення лікування або його неправильного призначення виникають додаткові ускладнення, від васкуліту до онкологічних процесів.