Які симптоми вказуватимуть на застій жовчі?
Жовчний міхур забезпечує зберігання жовчі з печінки з наступним її “запуском” у кишківник, аби допомогти травленню. У тому випадку якщо жовчний міхур не спорожняється повністю, частинки в жовчі можуть згущуватися внаслідок тривалого перебування в жовчному міхурі. Згодом вони перетворюються на жовчний осад, який зазвичай називають осадом жовчного міхура.
Біліарний сладж, осад в жовчному міхурі, застій жовчі або “густа жовч” - всі ці терміни об'єднує сукупність холестерину, кальцію, білірубіну та інших сполук, які накопичуються в жовчному міхурі. Це не медичний стан сам по собі, але він може призвести до захворювань, таких як жовчні камені та панкреатит. Також осад також може зникнути самостійно.
Основні симптоми застою жовчі
Кожен організм індивідуальний. І якщо в одних застій жовчі може не спричиняти жодних проявів, то інші відчуватимуть симптоми подібні до запалення жовчного міхура або наявності каменів.
Відповідно до цього основними скаргами у пацієнта будуть:
- біль у животі з локалізацією у верхньому правому боці (зазвичай посилюється після приймання їди);
- нудота та блювання;
- гіркий присмак у роті;
- порушення стільця (набуває жирного глиноподібного характеру).
Які фактори можуть вплинути на порушення обміну жовчі?
Механізм розвитку формування густої жовчі полягає в її тривалому знаходженні у жовчному міхурі. Слиз із жовчного міхура може змішуватися з холестерином і солями кальцію, поєднуючись, утворюючи осад.
Ризики при цьому підвищуються:
- у період вагітності;
- при дотриманні жорсткої дієти, парентеральному харчуванні якщо пацієнт знаходиться у критичному стані;
- при наявності в анамнезі цукрового діабету;
- при ожирінні або циклічних змінах ваги (швидке схуднення з наступним збільшенням ваги);
- при перенесенні операцій на шлунку або трансплантації органів;
- при малорухомому способі життя.
Діагностика та тактика лікування
Встановлення діагнозу відбуватиметься на основі скарг хворого, аналізу клінічної картини та фізикального огляду (пальпація). Підтвердження біліарного сладжу відбувається під час УЗД органів черевної порожнини. Додатково з метою встановлення причини порушення проводяться лабораторні дослідження крові, насамперед з визначення рівня холестерину та натрію.
Якщо осад з жовчного міхура не викликає жодних симптомів, можливо обмежитися тактикою спостереження. Як тільки основна причина з’ясовується, осад часто зникає.
Лікар може порекомендувати медикаментозну терапію, з метою запобігання розчинення застою. У деяких випадках, коли осад викликає біль, запалення або утворення каменів у жовчному міхурі, доцільним буде видалити жовчний міхур.
Періодичний вплив біліарного сладжу на якість життя можливо усунути тільки корекцією способу життя пацієнта.
Щодо наслідків осаду в жовчному міхурі, то у більшості випадків він самостійно розчиняється не викликаючи дискомфортні стани. Однак не варто забувати, що біліарний сладж є першою стадією розвитку жовчнокам'яної хвороби й при відсутності необхідного лікування високі ризики утворення камінців в жовчному міхурі, які вже не обмежуються виключно консервативною терапією.
Також існує небезпека розвитку холециститу (запалення жовчного міхура), ерозії стінки органу, гострого панкреатиту.
Не є виключенням повторного розвитку застою жовчі!
Тому при появі вищезазначених симптомів обов'язково зверніться за консультацією до лікаря гастроентеролога. Скористатися послугами спеціаліста Ви можете в одному із медичних закладів з Всеукраїнського каталогу клінік ITMED.
Щоб запобігти утворенню осаду в жовчному міхурі, насамперед намагайтеся дотримуватися здорового збалансованого харчування з високим вмістом клітковини та униканням цукру, смаженої їди та продуктів з високим вмістом трансжирів.