Які симптоми надмірного росту бактерій в тонкому кишківнику?

Тонка кишка є найдовшим відділом травного тракту, де відбувається змішання їди з травними соками та всмоктування поживних речовин в кров.

Однак на відміну від товстої, у тонкій кишці зазвичай міститься відносно мало бактерій через швидкий потік вмісту та наявності жовчі. При розвитку порушення під назвою “синдром надмірного росту бактерій у тонкому кишківнику” застояна їжа в органі (відміч. тонкий кишківник) стає ідеальним середовищем для розмноження бактерій. Бактерії можуть виробляти токсини, а також перешкоджати засвоєнню поживних речовин. Продукти розпаду після перетравлення їжі бактеріями також можуть викликати діарею, основний симптом синдрому.

Надмірний бактеріальний ріст тонкої кишки (SIBO) - це патологічний стан, що супроводжується ураженням тонкого кишківника та становить загрозу для здоров'я.

Механізм розвитку захворювання відповідно до назви полягає в аномальному збільшенні  кількості бактерій в тонкому кишківнику, особливо типів, які зазвичай не зустрічаються в цій частині травного тракту. Цей стан іноді називають синдромом сліпої петлі.

Як наслідок це спричиняє больові відчуття та діарею, а також недоїдання, що пов'язано  з використанням поживних речовин організму бактеріями.

Оскільки при захворюванні відбувається ураження кишківника, виникають й відповідні симптоми у вигляді:

Також хворий може помітити на тлі виниклих скарг раптову втрату ваги.

Попри недостатньо вивчений патогенез захворювання спеціалісти виділяють ряд факторів, що можуть так чи інакше вплинути на його перебіг. Наприклад:

Також відмітимо, що розвиток надмірного бактеріального росту має тісний зв'язок з такими патологіями, як целіакія, хвороба Крона, цироз печінки, розвиток спайок внаслідок оперативного втручання та ін.
 

Тобто на основі провокуючих факторів можна зробити висновок, що наявність хронічного захворювання або хірургічного втручання, яке впливає на шлунково-кишковий тракт підвищує ризики розвитку SIBO. 

Лікар встановлює діагноз на основі даних анамнезу, аналізу клінічної картини та фізикального огляду (пальпація). Також проводиться ряд діагностичних тестів, що включають аналізи крові та калу, КТ та МРТ, аспірацію тонкої кишки та посів рідини, дихальний тест, завдяки якому ідентифікується виділення газів водню та метану при надмірній кількості бактерій.

Терапія при SIBO полягає в внесенні змін у спосіб життя пацієнта (дієта) та призначенні антибактеріальної терапії, пробіотиків. Щодо дієтичного харчування, то у кожному випадку лікарем рекомендується свій індивідуальний раціон. Однак увага акцентується на дотриманні збалансованого харчування, порціях невеликих розмірів, униканні глютену при целіакії.

Також пацієнтові може знадобитися збільшення об'єму вживаної рідини, призначення вітамінів або мінералів у випадках зневоднення та порушення всмоктування.

Варто враховувати, що антибактеріальна терапія не матиме належного результату при відсутності лікування основного захворювання. 

При відсутності належного лікування, синдром може призвести до зневоднення та недоїдання та як наслідок гіповітамінозу, остеопорозу.

Тому якщо у Вас в анамнезі присутнє хронічне захворювання ШКТ, типу хвороби Крона чи целіакії, дотримуйтеся рекомендацій лікаря щодо довготривалого лікування, аби зменшити ймовірність надмірного росту бактерій  в кишківнику. І пам'ятайте, що SIBO піддається лікуванню, але повторне виникнення захворювання не є виключенням. Тому не варто зволікати зі зверненням за допомогою. Ознайомитися з базою лікарів гастроентерологів України та звернутися за консультацією Ви можете скориставшись Всеукраїнським каталогом клінік ITMED.