Дисбактеріоз: чи існує необхідність в лікуванні?

Дисбактеріоз за даними міжнародного класифікатора захворювань не заведено вважати захворюванням. Що це за стан та як усувати симптоми, якими дисбактеріоз проявляється. Далі з'ясуємо.

Шлунково-кишковий тракт являє собою справжнє бактеріальне джерело. Більше п'ятисот видів бактерій виконує свою функцію. Один вид відповідає за розщеплення їжі, другий за синтез вітамінів. Існує  місце навіть для умовно-патогенних мікроорганізмів. Поки людина здорова, вся це бактеріологічна флора ніяк себе не видає. Але при розвитку певного захворювання починає проявлятися ряд порушень.

Дисбактеріоз– це прояв цілого ряду симптомів, а не окремо взятої хвороби, які викликаються внаслідок порушення мікрофлори (балансу між корисною мікрофлорою та умовно-патогенною). У тому випадку, коли втрачається рівновага між мікроорганізмами в кишківнику, це призводить до порушення кількісного співвідношення їх основних видів. Змінюється біологічна властивість, що призводить до явних порушень з боку ШКТ.

Розрізняється первинний дисбіоз, який викликається прийманням медикаментозних препаратів (антибіотики, гормони) та класифікується як побічний ефект. Також існує вторинний дисбіоз, що розвиваються внаслідок наявності основного захворювання внутрішніх органів. Даний вид буде належати до ускладнень певної патології. Не залежно від того, що дисбактеріоз не належить до окремого захворювання, проводити лікування вкрай необхідно.

Причини

• тривале приймання антибіотиків (найбільше «усувають» корисні бактерії антибіотики пеніцилінового та цефалоспоринового ряду);
• патогенні мікроорганізми (стафілококи, гриби роду Candida);
• часті стреси;
• відсутність раціонального харчування (голодування, часта зміна раціону або його нестабільність);
• патології внутрішніх органів (сечостатевої системи, печінки, шлунка та жовчного міхура);
• гельмінтні ураження;
• тривале приймання гормональної терапії;
• онкологічні процеси, із застосуванням променевої та хіміотерапії.

Симптоми

Клінічна картина дисбактеріозу може проходити без виникнення особливих скарг, або ж навпаки викликати важкі розлади організму.

• чергування проносу та запору;
• метеоризм;
• болі в кишківнику гострого або ниючого характеру;
• відчуття тяжкості в шлунку;
• печія та відрижка;
• погіршення апетиту, що супроводжується втратою ваги;
• неприємний запах з рота.

До загальних симптомів можна віднести появу головного болю, слабкості, проблеми зі сном. Також можливе порушення з боку шкірних покривів: свербіж та сухість шкіри, алергічні висипання.

Діагностика

Лікар-гастроентеролог проводить повний фізикальний огляд пацієнта з вислуховуванням скарг та з'ясування анамнезу.

Підтвердження діагнозу відбувається після проведення ряду обстежень:

• лабораторні аналізи крові, сечі та калу;
• УЗД;
• ФГДС;
• ректороманоскопія та колоноскопія;
• бактеріологічні дослідження.

Лікування

Важливою частиною лікування є усунення основної причини, яка спровокувала розвиток дисбактеріозу. Тільки в такому разі забезпечується ефективність від проведеної терапії.

Лікування містить в собі:

• дотримання дієти;
• вітамінотерапію;
• з метою придушення патогенної мікрофлори: антибіотики, пробіотики, бактеріофаги;
• призначення живих бактерійних препаратів (пробіотики, пребіотики, синбіотики);
• ентеросорбція, з метою усунення умовно-патогенної мікрофлори.

Ускладнення

При відсутності необхідного лікування, дисбактеріоз переходить у важку форму розвитку. Це загрожує виникненням хронічного запалення слизової оболонки кишківника, ризиком розвитку онкологічних процесів, дефіцитом вітамінів та мінералів внаслідок порушення процесу всмоктування, зниження захисних сил організму.

Профілактика

В цілях профілактики рекомендується:

• приймання антибіотиків тільки після призначення лікаря з паралельним вживанням пребіотиків;
• збалансоване харчування;
• своєчасне звернення за медичною допомогою, при розвитку дискомфортних відчуттів з боку органів ШКТ.

Автор: Наталія Холявицька