Коліт: симптоми запалення товстої кишки

Коліт містить кілька груп захворювань які можуть проходити як в гострій формі з яскраво вираженими симптомами, так і в хронічній – повільно та тривало розвиваючись. Розберемо, що викликає розвиток запального процесу в товстій кишці  та які методи лікування й профілактики застосовуються.

Коліт– це патологічний процес, який характеризується розвитком запального процесу в слизовій оболонці товстої кишки. Коліт має дві стадії розвитку: гостра форма, що супроводжується сильним болем до якої можливе приєднання запалення тонкої кишки (ентероколіт) та шлунка (гастрит). Хронічна форма коліту характеризується поступовим та тривалим перебігом без яскраво виражених симптомів.

Класифікація

• інфекційний коліт: викликається різного роду патогенними мікроорганізмами;
• виразковий коліт: характеризується появою виразок на стінці товстої кишки;
• ішемічний коліт: дана форма характеризується порушенням кровообігу в стінках кишківника;
• медикаментозний коліт: викликається тривалим прийманням певних лікарських препаратів;
• радіаційний коліт: виникає внаслідок впливу на організм іонізуючого випромінювання.

Причини

• тривале приймання певних лікарських засобів (проносних, антибіотиків);
• кишкова інфекція (дизентерія);
• алергічна реакція (харчова);
• неправильне харчування;
• вікові зміни, внаслідок чого відбувається порушення кровопостачання кишки;
• нервове виснаження організму;
• отруєння миш'яком або свинцем;
• спадкова схильність;
• механічний вплив (часте використання очисних клізм або ректальних свічок).

Симптоми

• біль у животі;
• зниження апетиту;
• підвищення температури;
• діарея (можливо з домішками крові або слизу);
• метеоризм та бурчання в животі;
• болючість при пальпації;
• зневоднення;
• при наростанні симптомів інтоксикації організму з'являються зміни з боку язика – він стає сірим та покривається нальотом.

При розвитку хронічної форми характерно поява слабкості, ниючого болю в животі, що посилюються після приймання їжі та зменшується після дефекації. Також можливі проблеми зі стільцем (часті запори або проноси), нудота. При настанні критичного стану з'являється висока температура.

Діагностика

Лікар-гастроентеролог або колопроктолог збирає анамнез, вислуховуючи скарги та вивчаючи розвиток клінічної картини. Для додаткової діагностики застосовуються:

• лабораторні аналізи крові (ПЛР-діагностика);
• аналіз калу (для визначення функціонування кишківника та наявності кишкових інфекцій);
• ректороманоскопія та колоноскопія (з біопсією);
• УЗД.

Лікування

Лікування коліту починається з призначення пацієнту дієти. Надалі тактика боротьби з колітом буде залежати від основної причини.

• антибактеріальна терапія (не застосовується в тому випадку, якщо коліт був викликаний вживанням антибіотиків);
• пробіотики;
• для нормалізації стільця – антидіарейні або проносні препарати;
• спазмолітики;
• антиагреганти, при порушенні мікроциркуляції крові.

Ефективність полягає в паралельному призначенні фізіотерапевтичних процедур та санаторно-курортного лікування.

При відсутності необхідного лікування можливий розвиток сепсису, кишкової непрохідності, перитоніту.

Профілактика

З метою профілактики коліту необхідно своєчасно лікувати інфекційні патології, правильно харчуватися, уникати стресів, відмовитися від шкідливих звичок.
 
При появі неприємних симптомів з боку травної системи, потрібно якомога раніше звернутися за консультацією до фахівця.

Автор: Наталія Холявицька