Запалення маткових труб у жінок: причини, симптоми, лікування

Маткові труби або фаллопієві труби є парними трубчастими органами, довжиною приблизно 10–12 см, які з'єднують яєчники з порожниною матки. Саме в трубі відбувається запліднення яйцеклітини сперматозоїдом. Потім запліднена яйцеклітина рухається в матку, де відбувається її імплантація.

Запалення маткових труб, або сальпінгіт - це патологічний стан, який характеризується ураженням однієї або обидвох фаллопієвих труб. Це захворювання часто виникає на фоні інфекцій й, за відсутності лікування, може призвести до тяжких ускладнень, включаючи безпліддя.
 

Розрізняють гострий перебіг запалення, який має раптовий початок та виражені симптоми. Для хронічного сальпінгіту характерне тривале, мляве запалення з менш вираженою клінічною картиною, але вищим ризиком ускладнень.

Основна причина сальпінгіту є проникнення інфекції. Найчастіше це відбувається під час або після:

• незахищених статевих контактів, особливо з новим або кількома партнерами;

• венеричних захворювань, зокрема хламідіозу або гонореї;

• мимовільних або медичних абортів;

• післяпологових ускладнень;

• внутрішньоматкових маніпуляцій (наприклад, встановлення спіралі).
 

Рідше сальпінгіт може виникати на фоні загального зниження імунітету, хронічного запалення органів малого таза або через поширення інфекції з інших органів.

Ознаки залежать від форми захворювання:

При гострому запаленні:

• сильний біль внизу живота, частіше з одного боку;

• підвищення температури тіла до 38–39°C;

• загальна слабкість, озноб;

• виділення з піхви з неприємним запахом;

• болісні статеві контакти;

• болісне сечовипускання;

• порушення менструального циклу.

При хронічному перебігу:

• періодичні тягнучі болі внизу живота;

• незначні, але постійні виділення;

• складнощі із зачаттям;

• болі під час менструацій або після інтимної близькості.

 

Діагностика сальпінгіту розпочинається з консультації гінеколога. Під час огляду лікар звертає увагу на чутливість у нижній частині живота, характер виділень із піхви та загальний стан пацієнтки. Для підтвердження діагнозу призначають лабораторні обстеження, а саме аналіз крові, що може показати підвищений рівень лейкоцитів й ознаки запалення. А мазок із піхви або шийки матки допомагає виявити збудника інфекції, якщо він є.

Інформативним методом є ультразвукове дослідження органів малого таза, яке дозволяє оцінити стан труб і яєчників, наявність рідини чи ознак ускладнення. У складних випадках, коли симптоматика нечітка або є підозра на спайки чи гнійні утворення, проводиться лапароскопія (малоінвазивне втручання, що дозволяє побачити органи зсередини та за потреби одразу провести лікування).

Після підтвердження діагнозу лікування призначається негайно, оскільки затягування може призвести до серйозних наслідків. Основу терапії становлять антибіотики, які підбираються так, щоб впливати на можливих збудників інфекції.
Лікар може змінювати препарат залежно від результатів бактеріального посіву.

Паралельно застосовуються препарати для зменшення запального процесу та знеболення. Якщо пацієнтка скаржиться на високу температуру, головний біль, слабкість, може знадобитися симптоматична терапія - жарознижувальні засоби, регідратація, іноді госпіталізація.

Коли гостра фаза минає, часто рекомендують курс фізіотерапевтичних процедур, спрямованих на покращення кровообігу в малому тазу, зменшення залишкового запалення та профілактику спайкового процесу. Серед таких методів є електрофорез або ультразвук із лікувальними препаратами.

У випадках, коли медикаментозне лікування не дає ефекту або виникають ускладнення, наприклад, гнійне скупчення в трубі або розрив абсцесу проводиться хірургічне втручання. Часто це лапароскопічна операція, яка дозволяє видалити уражену трубу або дренувати гнійник із мінімальною травматичністю.

Лікування має бути комплексним, контрольованим лікарем й завершуватись повністю, навіть якщо симптоми зникли раніше. Недолікований сальпінгіт може легко перейти в хронічну форму або спричинити безпліддя.

З метою профілактики запалення, спеціалісти рекомендують:

• використовувати бар’єрні методи контрацепції (презервативи);

• регулярно проходити гінекологічні огляди;

• своєчасно лікувати статеві інфекції;

• уникати безконтрольного використання внутрішньоматкових засобів;

• дотримуватися гігієни статевої сфери.

Враховуючи можливі наслідки запалення, якщо ви помітили симптоми, не займайтесь самолікуванням, а зверніться до лікаря. Чим раніше розпочато лікування, тим більша ймовірність збереження репродуктивного здоров’я.