Шанс на батьківство: коли призначають екстракорпоральне запліднення

Екстракорпоральне запліднення (ЕКЗ), яке ще називають штучним або «in vitro» заплідненням, стало рятівною альтернативою для багатьох пар, які не можуть завагітніти природним шляхом. 

Це складна, але ефективна медична процедура, що дозволяє подолати серйозні перешкоди до настання вагітності. Однак рішення про проведення ЕКЗ приймається не одразу. Так воно базується на глибокій діагностиці та чітких медичних показаннях.

ЕКЗ застосовують тоді, коли інші методи лікування безпліддя не дали очікуваного результату або завідомо неефективні. Це може бути пов’язано з анатомічними, гормональними, імунологічними чи генетичними чинниками.

Однією з поширених причин є непрохідність або відсутність маткових труб у жінки. У таких випадках сперматозоїди фізично не можуть дістатися до яйцеклітини, тож зачаття природним шляхом стає неможливим. Аналогічно, ЕКЗ є виходом для жінок після хірургічного видалення труб або при спайковій хворобі малого таза.

Також метод застосовується при важких порушеннях овуляції, коли стандартне медикаментозне стимулювання неефективне. У деяких жінок не відбувається регулярне дозрівання яйцеклітин, а в окремих випадках овуляція відсутня зовсім. У подібних ситуаціях навіть за умови нормальної прохідності труб шанс на зачаття вкрай низький.

Інша важлива група пацієнтів це пари, у яких виявлено серйозні порушення чоловічої фертильності. Мова йде не лише про знижену рухливість або кількість сперматозоїдів, а й про ситуації, коли їх практично немає. Завдяки допоміжним технологіям, зокрема ІКСІ (ін'єкція сперматозоїда в яйцеклітину), навіть за наявності одиничних сперматозоїдів можливо досягти запліднення.

ЕКЗ також розглядають при ендометріозі, хронічному захворюванні, яке часто супроводжується порушеннями функції яєчників, змінами у фаллопієвих трубах та спайками. У більш легких формах захворювання може допомогти медикаментозне лікування або інсемінація, проте при важких ЕКЗ дає більше шансів на успіх.

Є ситуації, коли ЕКЗ являється єдиним шансом. Наприклад, при наявності спадкових захворювань або серйозних генетичних ризиків, коли планується проведення преімплантаційної генетичної діагностики. У таких випадках лише штучне запліднення дозволяє обрати ембріони без генетичних патологій.

Ще одним фактором, який часто впливає на рішення про ЕКЗ, є вік жінки. З настанням 35-річного рубежу фертильність природним чином знижується, а після 40 - різко падає. Якщо пара планує дитину, але тривалий час завагітніти не вдається, медики можуть порадити не зволікати й перейти до ефективніших методів, серед яких саме даний метод.

Також трапляються випадки безпліддя нез’ясованого генезу. Коли всі обстеження вказують на відсутність явних порушень, але вагітність не настає протягом тривалого часу.

Загалом рішення пройти ЕКЗ завжди емоційно насичене. Пари часто стикаються з хвилею сумнівів, страхів й очікувань. Важливо пам’ятати, що це не ознака слабкості, а прагнення до батьківства. ЕКЗ не гарантує успіху з першої спроби, але для багатьох саме він стає шляхом до здійснення мрії про дитину.

Багато пар, які потребують екстракорпорального запліднення, зіштовхуються з питанням фінансів, адже повна вартість процедури часто непосильна. Саме тому можливість отримати безоплатне ЕКЗ за державною програмою стала для багатьох справжнім проривом.

На сьогодні в Україні існує державна підтримка пацієнтів із безпліддям - програма медичних гарантій передбачає фінансування певної кількості циклів ЕКЗ за рахунок коштів Національної служби здоров’я України (НСЗУ). Це означає, що якщо пацієнти відповідають встановленим критеріям, вони можуть пройти процедуру безплатно у тих медичних закладах, які мають договір із НСЗУ.

Для участі у програмі необхідно мати підтверджений діагноз безпліддя, а також відповідати медичним показанням, які визначає репродуктолог. Як правило, ЕКЗ за кошти держави проводиться один раз, у деяких випадках - більше, якщо того вимагає клінічна ситуація. Також передбачено проведення супутніх етапів: стимуляції овуляції, пункції, запліднення, культивації ембріонів, підсаджування, медикаментозного супроводу.

Пара або пацієнтка повинні звернутися до лікаря-репродуктолога в одному з медичних закладів, що працює за контрактом з НСЗУ. Саме цей лікар формує медичну документацію, надає висновок щодо необхідності проведення ЕКЗ і супроводжує пацієнтів у процесі.

Варто зазначити, що процедура ЕКЗ за державною програмою охоплює лише певний набір послуг. Додаткові аналізи, препарати або допоміжні технології (наприклад, заморожування ембріонів або генетичне тестування) можуть вимагати доплат з боку пацієнтів. Тому важливо на етапі консультації з лікарем уточнити, що саме входить до пакета безоплатної допомоги, а що - ні.

Отримання державного фінансування на ЕКЗ не лише суттєва підтримка для родин, які не мають можливості оплатити процедуру самостійно, а й крок назустріч з боку системи охорони здоров’я до розв'язання проблеми безпліддя як соціально значущого явища.

Екстракорпоральне запліднення показане в тих випадках, коли інші методи безсилі або мають дуже низьку ймовірність успіху. Медичні підстави можуть бути різними та варіюватися від проблем з матковими трубами до генетичних ризиків.

Однак ЕКЗ, це шанс, який сьогодні з кожним роком стає все більш доступним та результативним. Вчасне звернення до репродуктолога та готовність діяти  перші кроки до того, щоб мрія про батьківство стала реальністю.