Венозна недостатність: основні причини порушення відтоку венозної крові

Венозна недостатність нижніх кінцівок є частим супутником варикозу. Адже саме варикозне розширення вен й запускає недостатність, тягнучи за собою погіршення відтоку крові по венах з порушенням циркуляції крові в нижніх кінцівках. Розберемо, які додаткові фактори здатні викликати появу венозної недостатності, та які симптоми при цьому виникають.

Венозна недостатність– це патологічний стан, який характеризується порушенням відтоку венозної крові. Механізм розвитку венозної недостатності полягає у підвищенні тиску крові внаслідок зворотного порушення кровоточу від ніг до серця, що спричиняє набряк тканин та їх ішемію.

Класифікація

В залежності від причини, розвитку та прояву венозної недостатності розрізняють її наступні стадії:

• 0 стадія: симптоми не спостерігаються;
• І стадія: виникають скарги на набряк нижніх кінцівок в кінці робочого дня, хворий дієздатний;
• ІІ стадія: набряклість виникає на постійній основі, на шкірних покривах ніг спостерігається утворення екземи та гіперпігментації;
• ІІІ стадія: характеризується появою трофічних виразок, та як ускладнення стану – тромбофлебіту.

Також в залежності від поширення патологічного процесу розрізняють системний вид венозної недостатності, який виникає внаслідок зниження системного артеріального тиску та регіонарний, через зміни локального кровотоку.

Причини та провокуючі фактори

1. Венозні захворювання нижніх кінцівок: варикозне розширення вен, вроджені вади розвитку глибоких та поверхневих вен, флеботромбоз (закорковування венозних судин), та флебопатія.
2. Генетичний фактор.
3. Малорухливий спосіб життя.
4. Схильність до закрепів, що спричиняє підвищення внутрішньочеревного тиску.
5. Приймання гормональних препаратів (наприклад, гормональних контрацептивів).
6. Віковий фактор (старше 50 років).
7. Жіноча стать.
8. Підіймання тяжких предметів.

Симптоми

Протягом декількох років венозна недостатність може ніяк не проявлятися, відповідно не викликаючи у людини дискомфорт.

До перших проявів належать:

• набряки;
• судоми у нічний час;
• тяжкість в нижніх кінцівках;
• шкіра стає сухою, втрачає еластичність та на нижній частині гомілки з’являється гіперпігментація (шкіра значно темнішає).

У тому випадку, якщо захворювання прогресує та переходить у хронічну форму спостерігається більший прояв вищевказаних симптомів, утворення трофічних виразок та локальне запалення кінцівки.

Діагностика та лікування

Флеболог проводить огляд з виясненням анамнезу та розвитку клінічної картини. З інструментальних методів діагностики призначається УЗД вен (доплерографія вен) та рентгенографічне обстеження, КТ, МРТ.

Лікування включає консервативну та хірургічну методику.

Консервативний метод лікування характеризується призначенням медикаментозної терапії, а саме венотоніків (для стабілізації структури венозної сітки), антикоагулянтів (для зниження ймовірності утворення тромбів) та допоміжних препаратів (діуретики, протизапальні препарати). Також до консервативної терапії входить використання компресійної білизни, мета якої – зменшити набряки, стимулювати венозний відтік.

Оперативне втручання проводиться у разі відсутності результату після проведення вище вказаної терапії. Операція може проводитися з наступним висіченням або перев’язкою вени або застосовують лазерне лікування чи склерозування судин.

Ускладнення

Унаслідок тривалого порушення венозного відтоку, високі ризики утворення згустків крові (тромбів), які локалізуються на стінках глибоких та підшкірних вен. Відрив згустку від вени призводить до міграції по основним судинам  з наступним розвитком тромбоемболії легеневої артерії та летального результату.

Пам’ятайте, що чим раніше діагностувати та почати лікування, тим більше шансів на відновлення. Не відтягуйте візит до лікаря, вчасно лікуйте супутні захворювання, менше часу перебувайте в статичному положенні та дотримуйтесь здорового способу життя.

Автор: Наталія Холявицька