Капнографія, як основний метод вимірювання концентрації вуглекислого газу

Капнографія застосовується ще з початку 50-х років, та входить в міжнародні стандарти моніторингу інтенсивної терапії та анестезіології. Розберемо, в чому полягає процедура капнографія та які її переваги.

Капнографія– це процедура медичного характеру, яка спрямована на визначення вмісту вуглекислого газу в кінці видиху.

Капнограф– це інфрачервоний спектрометр, який вимірює процентний вміст вуглекислого газу.

Такі фізіологічні параметри, як оксигенація та вентиляція, є основною оцінкою в інтубуваних пацієнтів та тих, що мають спонтанне дихання.

Інформацію про оксигенацію надає пульсоксиметрія, а капнографія показує дані про ефективність усунення легенями вуглекислого газу, його транспортування судинною системою та метаболізм.

Види капнографії

Капнометрія: вимірюються показники вуглекислого газу на вдиху та видиху, з відтворенням даних у цифровому варіанті;

Капнографія: характеризується визначенням концентрації вуглекислого газу на вдиху та на видиху. На моніторі висвічується результати у вигляді спеціального графіка. Найбільше переваг має саме другий варіант вимірювання.

Такий варіант процедури, як якісна капнографія, передбачає виявлення вуглекислого газу у суміші, що видихається по зміні забарвлення спеціального індикатора (мінус в тому, що точна концентрація на видиху не визначається).

Переваги капнографії

• контроль процесу вентиляції легенів;
• удосконалена діагностика при патології легенів (наприклад, астма);
• контроль положення трубку після проведення інтубації;
• додаткова підтримка в процесі реанімації (ROSC);
• основний показник рівня вуглекислого газу в графічному поданні.

Використання у сфері медицини

1. Для спостереження за станом хворого під час ШВЛ (штучної вентиляції легень) з метою запобігання розвитку гіперкапнії та гіпокапнії.
2. Для обстеження загального стану дихальної системи.
3. В амбулаторних умовах, для контролювання різких змін у диханні.

Принцип дії капнографа

При визначенні рівня вуглекислого газу, проба газу проходить через оптичний вимірювальний канал. Далі відбувається фільтрація на хвилях різної довжини. Результати обробляються та фіксуються на моніторі в цифровому або графічному вигляді.

Розрізняють капнографію в прямому потоці та бічному. При прямому потоці датчик вимірювання локалізується безпосередньо в дихальному контурі, а при бічному – проба повітря надходить з дихального контуру в аналізатор в невеликому обсязі.

При відсутності патологій на вдиху концентрація вуглекислого газу в дихальній суміші дорівнює нулю, а при видиху допустимий його певний рівень.

Для отримання вірогідних даних велике значення має справність приладу та його калібрування.

Капнографія є одним з основних методів використовуваного в клінічній практиці, з метою підвищення безпеки та поліпшення результату анестезії та інтенсивної терапії.  Адже саме моніторинг з визначенням рівня вуглекислого газу допомагає знизити ризик розвитку ускладнень з боку серцево-судинної та дихальної систем.

Автор: Наталія Холявицька