Міозит: чому відбувається запалення м'язів?

Причинами міозиту можуть ставати різні фактори: від спадковості до травм. Найчастіше захворювання виникає у тих людей, які з різних причин ведуть малоактивний спосіб життя. Що стосується негативного впливу міозиту: відсутність лікування може спровокувати розвиток хронічної форми та атрофії м'язів. Тому дуже важливо проводити своєчасну діагностику для виявлення патології.

Міозит– це патологічний стан, який характеризується розвитком запального процесу у скелетних м'язах. Запалення може стосуватися як одного м'язу, так і декілька різних груп м'язів.

Класифікація

Міозит може протікати в гострій та хронічній формах.

В залежності від причин, які викликають міозит:

• інфекційний: характерно розвиток запальних процесів з гнійними вогнищами, або їх відсутністю, а також як наслідок реакції на паразитарні відкладення в м'язах;
• травматичний: запалення є результатом перенесеної травми;
• аутоімунний: міозит викликається при порушенні імунної системи.

Розвиток запального процесу також відрізняється своєю локалізацією: міозит шиї (шийних м'язів), спини, поперекового відділу, кінцівок, грудної клітки, жувальних або плечових м'язів. Ураження тих чи інших груп м'язів, призводить до больових відчуттів та обмеження рухів.

Причини, які викликають запалення

• інфекційні захворювання (сифіліс, грип);
• переохолодження;
• гельмінти (при недотриманні правил гігієни та поганої термічної обробки продуктів);
• робоча діяльність (при систематичному навантаженні на одну й ту ж групу м'язів – піаністи, офісні працівники);
• травматизація м'язів;
• аутоімунні захворювання.

Симптоми

Захворювання характеризується виникненням сильного гострого болю в певній групі м'язів, який може самостійно пройти через п'ять-сім днів. Але негативна особливість міозиту в тому, що він може без видимих симптомів перейти в хронічну форму, тим самим викликаючи повторні больові прояви захворювання.

Також характерна поява наступних симптомів:

• щільні вузлики в запалених ділянках м'язів (найчастіше при наявності гнійного міозиту);
• обмеження рухів, через больові відчуття;
• гіперемія та набряк шкіри в області запалення;
• слабкість;
• підвищення температури (якщо першопричиною є інфекція);
• головний біль.

Діагностика

При діагностуванні захворювання дуже важливо провести диференціальну діагностику та виключити наявність остеохондрозу.

Для підтвердження міозиту лікар-вертебролог проводить повний огляд, з вивченням анамнезу захворювання. З додаткових методів діагностики застосовуються:

• лабораторні аналізи крові;
• рентгенографія;
• КТ;
• МРТ;
• електроміографія (для вивчення функціонування м'язів);
• УЗД судин та м'язів.

Лікування

Методи лікування будуть залежати від причини, яка викликала міозит.
 
Основою медикаментозної терапії являються знеболювальні та протизапальні препарати, антибактеріальна терапія (при гнійному міозиті), протипаразитарні засоби(якщо міозит викликали гельмінти).  У разі утворення абсцесу, проводять його розтин та дренування.
 
У реабілітаційний період доречним буде застосування масажу, електрофорезу, ЛФК.

Ускладнення міозиту

 
При продовженні міозиту протягом тривалого часу, можливе поширення інфекційного процесу на сусідні м'язи, а також розвиток їх слабкості з наступною атрофією.
 

Профілактика

1. Контроль температурного режиму: уникати переохолоджень, протягів.
2. Фізична активність, а також розминки протягом дня під час сидячої роботи.
3. Правильне харчування, з вживанням продуктів багатих на вітаміни та мінерали.
4. Своєчасне лікування інфекційних захворювань.          
5. Уникати надмірних фізичних навантажень на одні й ті ж групи м'язів.

При виникненні больових відчуттів в м'язах пройдіть консультацію у фахівця з метою уникнути ускладнення.  

Автор: Наталія Холявицька