Тромбофілія: ранні симптоми порушення згортання крові

Тромбофілія — це патологічний процес, що супроводжується порушенням балансу факторів згортання крові. Спеціалісти називають її ще гіперкоагуляцією, оскільки кров легше згортається. Тромбофілія може бути спадковою (генетичною) або набутою схильністю до утворення тромбів в артеріях та венах.

В нормі згортання крові є важливою функцією, яка дає можливість зупинити кровотечу при пошкодженні кровоносної судини. Пізніше тіло розщеплює тромб, коли він йому більше не потрібен. Однак поява тромбів, що не розчиняються та схильність до цього може призвести до загрозливих для життя станів (інфаркт, інсульт). Так згустки крові можуть відірватися та рухатися по кровотоку. Тобто у людей з тромбофілією утворюється занадто багато тромбів або вони мають проблеми з розщепленням старих тромбів.

Варто відзначити, що тромбофілія не викликає жодних симптомів до моменту формування тромбу. 

Клінічна картина при його появі залежатиме від місця розташування.

До прикладу при появі тромбів в легенях хворий відчуватиме задишку, пітливість, кашель з домішками крові, прискорене серцебиття, біль та тиск в грудях.

Ураження серця супроводжуватиметься задишкою, нудотою, запамороченням, болем та тиском у грудях.

Згусток крові, що розташовується у мозку, спричиняє порушення мовлення, порушення зору, слабкість в кінцівках, запаморочення, головний біль.

Розрізняють досить багато типів тромбофілії, з якими людина може народитися або ж вони виникають пізніше.

Хоча це підвищує ризик, наявність генетичної мутації не обов’язково означає, що будуть проблеми з утворенням тромбів. 

Тому окрім генетичної проблеми з білком, який тіло використовує для згортання, причини тромбофілії включають й інші медичні проблеми. Найпоширенішим набутим типом є антифосфоліпідний синдром, тривалий постільний режим, онкологія, травматичне ушкодження.

Незалежно від того, чи присутня, чи ні тромбофілія, існує низка інших факторів ризику розвитку тромбів. Наприклад, ожиріння, куріння, вагітність, проходження замісної гормональної терапії.

Встановлення діагнозу відбуватиметься на основі лабораторних досліджень крові, генетичного тестування (при наявності випадків у родині). Додатково лікар може призначити проведення ангіограми, УЗД, КТ.

Тактика лікування обиратиметься залежно від загального стану здоров’я, способу життя та віку пацієнта. 

Також важливо внести корективи у спосіб життя. Важливо відмовитися від шкідливих звичок, контролювати масу тіла, бути фізично активним, використовувати компресійні панчохи для ніг.

Медикаментозна терапія включає антикоагулянти. Необхідно проходити регулярний аналіз крові, щоб переконатися у правильності дози.  

За певних показань можливе оперативне втручання з видалення згустку крові.