Основні симптоми підвищеної в'язкості крові
Синдром гіперв'язкості - це порушення, що характеризується неможливістю вільного току крові по артеріях. Захворювання класично проявляється тріадою неврологічних розладів, зміною зору та кровотечею зі слизової оболонки.
Механізм його розвитку полягає у формуванні занадто великої кількості еритроцитів, лейкоцитів або білків у крові. Також підвищена в'язкість крові може бути викликана будь-якими еритроцитами атипової (аномальної) форми, наприклад, при серповидноклітинній анемії.
Спеціалісти відзначають, що випадки синдрому гіперв'язкості можуть траплятися як серед дітей, впливаючи на їх ріст, так і у дорослих при аутоімунних захворюваннях.
Основні симптоми
- Головний біль.
- Запаморочення.
- Судоми.
- Задишка.
- Гіперемія шкіри.
- Сонливість.
- Аномальні кровотечі та легке утворення синців.
- Порушення зору.
У більшості випадків клінічна картина синдрому пов'язана з негативними наслідками, що виникають, коли життєво важливі органи не отримують достатньо кисню через кров.
При відсутності лікування даний стан може спричинити загрозливі для життя ускладнення, від інсульту, ниркової недостатності до відмирання тканин кишківника.
Які фактори впливають на появу синдрому гіперв'язкості?
У немовлят розвиток синдрому виникає внаслідок ряду захворювань у період вагітності або під час пологів. Наприклад, спадкові захворювання, генетичні патології, пізнє перетискання пуповини, гестаційний діабет та ін.
Також проблема може критися у патологіях, що впливають на виробництво клітин крові, включаючи справжню поліцитемію, лейкемію та есенціальний тромбоцитоз. Також причинами можуть бути проведення терапії ретиноєвою кислотою та хронічна гіпоксія.
Відповідно підвищені ризики синдрому як у дорослому, так і у дитячому віці мають особи з наявністю в анамнезі захворювань кісткового мозку та випадків високої в'язкості крові у когось в родині.
Діагностика та тактика лікування
Встановлення діагнозу відбувається на основі проведення лабораторного дослідження крові з наступним визначенням рівня еритроцитів в крові. Додатково визначається рівень білірубіну, креатиніну, глюкози та ін.
Тактика лікування залежатиме від перебігу захворювання та можливих виниклих ускладнень.
З цією метою застосовується внутрішньовенне введення рідини та навіть часткове обмінне переливання при тяжкому перебігу. Так видаляється невелика кількість крові з наступним введенням сольових розчинів, що дасть можливість знизити загальну кількість еритроцитів.
Якщо підвищена в'язкість є результатом основного захворювання, наприклад лейкемії то відповідно терапія першочергово буде направлена на її лікування.
У будь-яких ситуаціях можна застосовувати плазмаферез! Лікування підвищеної в'язкості крові при легковому перебігу та відсутності ускладнень можливо доповнювати препаратом Кардіосил. У складі препарату лікарська сировина високої якості, що зберігає всю свою природну силу, завдяки спеціальній обробці за німецькими технологіями. Перед початком приймання необхідно ОБОВ'ЯЗКОВО проконсультуватися з лікарем аби виключити всі можливі протипоказання.
Відмітимо, що лікуванням гіперв’язкості займається команда спеціалістів, включаючи гематолога, нефролога, онколога, терапевта та реаніматолога. Синдром у більшості випадків класифікується як невідкладна медична допомога, і надзвичайно важливо лікувати його швидко.
Правильне лікування будь-яких супутніх захворювань разом із дотриманням рекомендацій лікаря є найкращим способом обмежити ускладнення від цього стану.