Міофасціальний больовий синдром: основні причини тривалого болю в м'язах
Біль у м'язах напевно виникав у кожного з нас. Однак у чому криється проблема якщо він не зникає досить тривалий час? З'ясуємо далі.
Міофасціальний больовий синдром - це патологічний стан, що характеризується тривалим болем у м'язах та навколишніх фасціях (тонка біла сполучна тканина, яка обгорнута навколо кожного м’яза) певної ділянки тіла.
Механізм розвитку міофасціального синдрому полягає в появі на тілі так званих чутливих або тригерних точок. Вони виникають в натягнутих фасціях і при на натисканні на ці тригерні точки виникає біль віднесеного характеру в іншій частині тіла.
Попри схожість міофасціального синдрому з фіброміалгією, у першому випадку пацієнт відчуває локалізований біль у регіональних групах м’язів, таких як поперек, шия чи щелепа. Фіброміалгія являє собою поширений м'язовий біль.
В залежності від характеру розвитку розрізняють активні тригерні точки, що являють собою вузлики всередині натягнутої смуги м’язів та є джерелом м’язового болю. Латентні тригерні точки не викликають болю при дотику. Окрім цього вони можуть тривалий час залишатися в стані спокою та активуватися лише внаслідок стресу чи травми.
У випадку навантаження на інший здоровий м'яз, виникає біль у ділянці ураженого м'яза. Даний стан найменується як вторинна тригерна точка. У випадку сателітної міофасціальної точки, болюча ділянка стає активною, оскільки розташована поблизу іншої тригерної точки.
Характерні ознаки
- М'язовий біль, який не зменшується, а може тільки посилюватися. Біль може бути глибоким в локалізованих ділянках м'язів та посилюватися коли уражений м'яз напружується.
- Порушення сну.
- Ніжний вузол у м’язі.
- Обмеження діапазону рухів.
Які фактори впливають на розвиток синдрому?
- Надмірне навантаження на м’язи.
- М’язова травма.
- Психологічний стрес.
- Тривала повторювальна діяльність (наприклад, підіймання тяжких предметів, робота за комп'ютером).
Об'єднання сприятливих факторів можливе завдяки поганої постави, дефіциту харчування, малорухомого способу життя, дефіциту сну та травм опорно-рухового апарату, ожиріння та ін.
Діагностика та тактика лікування
Встановлення порушення відбувається на основі фізикального огляду лікарем зі встановленням міофасціальних тригерних точок. Одним із таких критеріїв при діагностуванні є так званий “знак стрибка”, коли при натисканні на тригерну точку лікар відчуває посмикування м’яза. Специфічних тестів для визначення синдрому немає, однак з метою виключення іншого схожого за перебігом захворювання - остеохондрозу, лікарем може бути призначено МРТ хребта.
Міофасціальний больовий синдром потребує комплексного лікування, у поєднанні ліків, тригерних ін'єкцій та фізіотерапії. Це дає можливість усунути ригідність м’язів та біль.
Щодо медикаментозної терапії, вона включатиме призначення нестероїдних протизапальних, анальгетиків, м'язових релаксантів, протисудомних та трициклічних антидепресантів (при хронічному болю). Фізіотерапія буде направлена на проведення масажу, ультразвукових хвиль, розтягування.
Також додатково знеболювальну дію мають ін’єкції ботоксу (запобігають скороченню м’язів.), стероїду або знеболювального.
Полегшити симптоми в домашніх умовах можливо займаючись правильно підібраними вправами, покращуючи поставу та оформлюючи відповідно робоче місце.
Враховуючи, що міофасціальний больовий синдром може вплинути на якість життя, варто звернутися до лікаря ще при появі перших симптомів.