Гемангіома печінки: основні симптоми та методи лікування

Гемангіома печінки - це патологічний стан, що супроводжується формуванням доброякісного новоутворення в печінці. Гемангіома належить до найбільш поширеного типу доброякісного ураження печінки. 

Сама по собі пухлина складається з переплутаних неправильно сформованих кровоносних судин та у більшості випадків не викликає скарг та симптомів.

Будь-яка людина може отримати гемангіому печінки, але найчастіше це трапляється в осіб вікової категорії  30, 40 та 50 років.

Достеменно невідомо, що саме може спровокувати формування гемангіоми в печінці. Тим паче, що даний стан є досить рідкісним явищем, а його підтвердження називають аномалією.

Однак спеціалісти часто пов'язують діагностування захворювання з вродженою вадою та відповідно спадковим фактором.
 

Також можливий деякий зв'язок між гемангіомою печінки та естрогеном. Відповідно жінки більш піддаються ризику, особливо при високому рівні гормону естрогену, наприклад під час статевого дозрівання, вагітності та замісної гормональної терапії.

До інших факторів які можуть зіграти роль у виникненні пухлини або сприянні її збільшенню є тривала терапія стероїдами для лікування хвороби або для нарощування м’язів.

Гемангіома печінки як правило, не викликає занепокоєння. Лише невеликий відсоток пацієнтів може відчути симптоми при досяганні пухлини великих розмірів, коли вона тисне на судини та навіть шлунок. Такий тип пухлин розміром 10 см або більше вважаються «гігантськими гемангіомами». 
 

Найпоширенішими симптомами у такому випадку є:

Відповідно при досяганні гемангіоми великих розмірів підвищуються ризики супутніх ускладнень у вигляді стиснення кровоносних судин або жовчних проток, кровотечі з неправильно сформованих кровоносних судин пухлини в черевну порожнину та ін.

Оскільки більшість випадків гемангіоми не викликає симптомів, діагностування зазвичай відбувається випадково. Наприклад, виявити проблему можливо під час проведення візуалізаційної діагностики з інших причин. 

До методів діагностики, що можуть виявити гемангіому відносять УЗД з контрастуванням, КТ та МРТ. Даних обстежень зазвичай достатньо аби визначити тип пухлини, тобто відрізнити гемангіому від раку. Додаткові дослідження будуть доцільними при відсутності типових ознак гемангіоми.
 

Щодо лікування, то при відсутності скарг зі сторони пацієнта та росту пухлини можливе обирання тактики спостереження (методи візуалізації один-два рази на рік). Також лікар може порекомендувати малоінвазивно перекрити кровопостачання пухлини шляхом блокування або перев’язування печінкової артерії (артеріальна емболізація). Це може уповільнити або навіть скасувати зростання новоутворення. У тому випадку, якщо гемангіома продовжує рости та викликати будь-які симптоми доцільним буде провести оперативне втручання з її видалення.