Хімічні опіки: методи надання допомоги
Хімічний опік - це патологічний стан, що характеризується ураженням шкіри або слизових оболонок внаслідок потрапляння на них хімічного подразника (луги, кислота).
Відповідно реакція може виникнути як безпосередньо на шкірному покриву, так і всередині організму вражаючи внутрішні органи (наприклад, при проковтуванні або вдиханні хімічної речовини).
Розвиток хімічного опіку потребує негайного звернення до лікаря, особливо якщо речовина потрапила всередину організму.
Що спричиняє розвиток хімічних опіків?
У більшості випадків причиною хімічних опіків є кислоти або луги. Якщо раніше з даним типом опіків можливо було стикнутися при проведенні експериментів в навчальних закладах чи на виробництві, то на сьогодні під загрозою може опинитися кожен, особливо знаходячись в зоні бойових дій.
В буденних ситуаціях до групи ризику з отримання опіків належать немовляти, люди похилого віку та люди з обмеженими можливостями.
Основні прояви хімічного опіку
Насамперед варто відзначити, що симптоми хімічного опіку будуть залежати від речовини, що її викликала та локалізації патологічного процесу (шкіра, внутрішні органи). Також на прояви опіку впливає тривалість дії речовини, тип її потрапляння до організму (шляхом вдихання, проковтування) та ін.
До загальних симптомів хімічного опіку можна віднести:
- при потраплянні в очі виникає порушення зору з можливою його повною втратою;
- поява больових відчуттів, подразнення, гіперемії та печіння в ділянці ураження;
- при потраплянні на шкіру спостерігається її змертвіння (наприклад, при ураженні кислотою).
При ураженні шкірного покриву порушення класифікують в залежності від глибини. Так ураження верхнього шару шкіри є поверхневим опіком. Пошкодження дерми класифікують як опік другого ступеня. Опік третього ступеня характеризується ураженням підшкірно-жирової клітковини.
У тому випадку якщо хімічна речовина потрапила всередину організму можливий розвиток наступних симптомів:
- кашель;
- задишка;
- порушення серцебиття;
- головний біль та запаморочення;
- зниження артеріального тиску.
В критичних випадках можливий розвиток судом та зупинки серця.
Діагностика та тактика лікування
Діагностування хімічного опіку відбувається за декількома критеріями. Наприклад, глибина опіку, ступінь больових відчуттів, приєднання інфекційного процесу та ін.
При хімічних опіках в першу чергу слід розпочати надання першої допомоги, що полягатиме в видаленні хімічної речовини (якщо речовина суха - струшуємо, змітаємо), промиванні шкіри (очей) під проточною водою упродовж 15-20 хв. Якщо опік був викликаний білим фосфором, попередньо необхідно перекрити доступ кисню до рани, накривши щільно опік тканиною, а лише потім занурювати у воду. Це необхідно для того, аби запобігти займання фосфору при контакті з водою.
Також варто зняти одяг або прикраси, які забруднені хімічними речовинами. Уражену ділянку варто закрити сухою стерильною пов’язкою або хоча б чистою тканиною. Надалі необхідне звернення до лікаря.
В умовах медичного закладу надання допомоги є індивідуальним, в залежності від перебігу опіку. Терапія варіюватиметься від проведення медикаментозної терапії (антибіотики, знеболювальні), очищення ранової поверхні до можливої пересадки шкіри зі здорових ділянок на ділянки опіку.
Прогноз одужання залежатиме від тяжкості опіку. Так якщо незначні хімічні опіки, як правило, заживають досить швидко при належному лікуванні. То більш важкі ураження можуть вимагати тривалої терапії та проведення реабілітації.