Нервова анорексія: ранні прояви захворювання
Сьогодні більший відсоток нашої уваги прикутий до проблем зайвої маси тіла та такого масштабного обговорення напряму, як боді-позитив. Однак не варто забувати й про протилежну сторону порушення харчової поведінки - анорексію, яка є дуже поширеною серед молоді, особливо жіночої статі. Які фактори можуть спровокувати саме розвиток нервової анорексії та як вчасно розпізнати проблему? З'ясуємо далі.
Особливістю нервової анорексії є саме розвиток нервових розладів. Найчастіше хворі маючи неправильне або хибне уявлення про стандарти краси змушують себе відмовлятися від їжі. Мета цього стати стрункішими, позбутися зайвих кілограмів. Саме це як наслідок і є пусковим механізмом розвитку анорексії. Адже різка відмова від їжі, моральний тиск викликає й психологічні проблеми. Що на жаль дуже часто внаслідок завданих порушень призводить до випадків самогубств (10% від загальної кількості хворих).
Нервова анорексія викликає сильну тривогу з приводу їжі та сприйняття власного тіла. Людина, що хворіє на анорексію боїться їсти, їй здається, що найменший шматок їжі може одразу викликати збільшення ваги. Тривога з приводу цього наростає, з нею неможливо справитися, а раціон ще більше урізається.
Які фактори впливають на розвиток нервової анорексії?
Не існує чіткої причини розвитку даного захворювання. Вражати може родини незалежно від їх соціального статусу або відносин у сім'ї. Однак важливо й враховувати фактори ризики розвитку захворювання:
- Порушення обміну речовин.
- Гормональні порушення.
- Порушення зі сторони ШКТ (наприклад, організм не в змозі самостійно перетравлювати їжу).
- Психологічний аспект: хворий пережив стресову подію, нав'язані певні стандарти краси, перехідний вік, становище в сім'ї, оточення, низька самооцінка, булінг, перфекціонізм та ін.
- Спадковий фактор, що пов'язаний зі схильністю до депресії та тривожності.
Симптоми
В першу чергу виникає бажання схуднути. Тобто людина починає хибно сприймати власне тіло та зовнішність, вважаючи свій зовнішній вигляд основним проявом особистості. Як наслідок дієти завершуються повною відмовою від їжі з панічною потребою у схудненні.
До тривожних симптомів належить:
Початок дієти, з підрахунком калорій та зважуванням порцій, з наступним їх зменшенням.
- Хворий старається їсти наодинці.
- Поява зацикленості на вигляді власного тіла.
- Проведення певних ритуалів, що пов'язані з прийманням їжі.
- Надмірні фізичні навантаження.
- Часті зміни настрою.
- Відвідування туалету одразу після приймання їжі.
- Нанесення собі тілесних пошкоджень, думки про суїцид.
До фізичних проявів анорексії, що виникають на тлі дефіциту поживних речовин належить поява безсоння, млявості та виснаження, втрата м'язової маси, низька температура тіла, запаморочення, випадіння волосся та суха шкіра, запор, неприємний запах з рота та ін.
Тактика
Під час проведення діагностики, лікар з метою встановлення діагнозу проводить збір анамнезу з аналізом клінічної картини (як фізичних, так і психологічних симптомів).
В умовах стаціонару (якщо до цього є показання) пацієнту допомагають відновити фізичний стан, якщо вага є низькою. Існує потреба в інтенсивній терапії. Лікар призначає індивідуальний план харчування.
У разі відмови від приймання їжі, що пов'язано з відповідними психологічними проблемами постає необхідність в ентеральному харчуванні. Харчування через зонд дасть можливість запобігти атрофії ШКТ. При необхідності придбати ентеральний насос для використання в домашніх умовах або в медичний заклад Ви можете в медичному маркеті ITMED.
При необхідності проводиться медикаментозне лікування у вигляді нейролептиків або антидепресантів.
Відвідування психотерапевта необхідно як під час, так і після завершення лікування в умовах стаціонару, адже існує ризик рецидиву. Проводиться когнітивно поведінкова терапія.
У тому випадку якщо ви помітили мінімальні прояви харчового розладу у своєї дитини або близької людини, варто не зволікати, а звернутися за допомогою. Нервова анорексія потребує відвідування психолога або психотерапевта. Відповідно, чим раніше встановити проблему, тим більші шанси на успішність терапії та уникнення ускладнень зі сторони здоров'я.