Гіперпаратиреоз: основні симптоми надмірного продукування гормонів

Одразу відмітимо, що попри схожу назву паращитовидні залози та щитоподібна залоза є різними органами. Так паращитовидні залози беруть участь у регулюванні рівню кальцію, вітаміну D та фосфору у кістках та крові. Гіперпаратиреоз може спричинити таку ситуацію, де рівень кальцію в крові та тканинах занадто високий. І це не має нічого спільного з кількістю вживаного молока. Однак які симптоми вказуватимуть на надмірне функціонування даної залози? З'ясуємо далі.

Механізм розвитку гіперпаратиреозу полягає в надмірному продукуванні паращитовидними залозами (однієї або кількох) паратиреоїдних гормонів. 

У кожному випадку захворювання характерна своя клінічна картина. Так деякі можуть взагалі не відчувати симптомів та відповідно не потребувати лікування, тоді як в інших існуватимуть прямі покази до оперативного втручання.
 

В залежності від перебігу розрізняють три типи гіперпаратиреозу, а саме первинний, вторинний та третинний. Відповідно первинний гіперпаратиреоз виникає внаслідок принаймні однієї надмірної роботи паращитовидної залози для підтримки задовільного рівня кальцію, вторинний - існує основна причина, яка призводить до того, що рівень кальцію стає занадто низьким і залоза активно працює. А от третинний тип виникає внаслідок давно існуючого вторинного гіперпаратиреозу. Часто він асоціюється з дуже розвиненою нирковою недостатністю (як правило, потребує діалізу).

Одразу відмітимо, що клінічна картина захворювання може варіюватися залежно від типу.

Також, наприклад у разі вторинної форми захворювання можливе приєднання скелетних уражень з частими переломами та набряками суглобів.

Встановлення діагнозу відбувається на основі проведення фізикального огляду та ряду діагностичних тестів, насамперед лабораторного дослідження сечі та крові з визначенням рівня кальцію, УЗД, рентгенографії.
 

Лікування захворювання залежатиме від причини та ступеню проявів симптомів.

Наприклад, у разі первинного гіперпаратиреозу можливо обмежитися виключно тактикою спостереження з проведенням досліджень крові.
 

Оперативне втручання передбачає видалення збільшених паращитовидних залоз або пухлин на них. Медикаментозна терапія необхідна у випадку неможливості провести хірургічні маніпуляції. Вона включатиме призначення кальциміметиків, бісфофонатів.

Також вагому роль у лікуванні відіграє дотримання здорового способу життя.