Гонорея: симптоми інфекції, яка передається статевим шляхом

Гонорея – це патологічний процес, інфекційного ґенезу, що передається статевим шляхом. ЇЇ також іноді називають «плесканням» або «крапанням». Збудником захворювання є бактерія Neisseria gonorrhea. 

Наслідки інфекції є досить серйозними, аж до ймовірності безпліддя. 
 

Ураження переважно зазнають теплі та вологі частини тіла, включаючи жіночі репродуктивні органи (піхва, шийка матки та матка, фаллопієві труби), очі, горло, уретру.

За статистичними даними більшість випадків гонореї припадає на осіб віком від 15 до 24 років. 

Як зазначалося вище збудником захворювання є бактерія Neisseria gonorrhea. Враховуючи, що гонорея належить до інфекції, що передається статевим шляхом, зараження може відбуватися під час орального, анального або вагінального сексу (через статеві рідини). Саме тому бар’єрні методи контрацепції, типу презерватива такі важливі та можуть знизити ризики зараження ІПСШ.
 

Також інфекція може передатися від матері до дитини під час пологів.

Клінічна картина у чоловіків та жінок, при захворюванні на гонорею дещо відрізняється. Так у чоловічої статі помітні симптоми патології можуть розвинутися протягом 2-30 днів після контакту. Вони супроводжуватимуться появою печіння або болю під час сечовипускання, збільшенням частоти позивів до сечовипускання, нетипових виділень з пеніса (білого, жовтого або зеленого забарвлення), болю під час дефекації. Також яєчка та отвір пеніса стають болючими та набряклими.

Жінки можуть стикнутися з проявами інфекції від одного дня до кількох тижнів після контакту. Ці симптоми часто досить слабкі та можуть супроводжуватися виділеннями з піхви (водянисті, зеленуваті), дискомфортом під час сечовипускання та частими позивами до нього, болем під час статевого акту, порушеннями менструального циклу, ректальною кровотечею або виділеннями та ін..

Якщо патологічна ділянка зосереджена в ротовій порожнині та горлі, симптоми можуть включати тривалий біль в горлі, набряк лімфатичних вузлів на шиї.

Зауважимо, що не завжди можна помітити будь-які симптоми гонореї. Але навіть якщо людина є безсимптомним носієм, вона все одно може передавати інфекцію.

Встановлення діагнозу відбуватиметься на основі ряду тестувань на гонорею, серед яких дослідження сечі, крові, зразка рідини (мазок з пеніса, піхви, горла або прямої кишки).

При підтвердженні діагнозу потрібно повідомити своєму поточному сексуальному партнеру(ам), що їм слід також негайно пройти тест на гонорею.

Тактика лікування захворювання полягає в призначенні антибактеріальної терапії. Якщо симптоми зберігаються протягом більше кількох днів після лікування, пацієнтові потрібно буде зв’язатися з лікарем для повторного тестування.

Не нехтуйте засобами захисту, адже окрім поширення інфекції, її занедбаний перебіг може призвести до поширення патологічного процесу, розвитку запалення органів малого таза, безпліддя. 

Знижуйте ризики передачі або зараження гонореєю, використовуючи бар’єрні методи для будь-якої статевої активності та регулярно проходячи тести на ІПСШ. Також ще одним важливим кроком до запобігання передачі ІПСШ є відверта розмова з новими партнерами перед початком сексуальних стосунків. Ви можете заохотити його пройти тестування та утримуватися від статевого життя до отримання негативного результату.