Основні симптоми та причини появи новоутворення на куприку

На жаль навіть сьогодні поява проблеми «нижче пояса» викликає страх, дискомфорт та сором’язливість. Це відповідно може значно відтерміновувати звернення до лікаря та тільки погіршувати перебіг виниклого порушення. Наразі розглянемо особливості розвитку кісти куприка, а саме як вчасно розпізнати захворювання та як можна його позбутися раз і назавжди.

Пілонідальна кіста — це патологічний стан, що характеризується формуванням утворення в нижній частині куприка. Особливістю даної кісти є її наповненість волоссям або залишками шкіри. Саме тому її ще називають «гніздом волосся».

Механізм розвитку захворювання полягає в формуванні кишені навколо волосяного фолікула в складці між сідницями. Так тіло створює кісту навколо волосся, щоб спробувати його виштовхнути. Ураження має вигляд маленької ямки або прища, при цьому його розміри можуть збільшуватися. Якщо кіста інфікується та наповнюється гноєм діагностують «пілонідальний абсцес».
 

Ще декілька років тому пілонідальну кісту вважали вродженою патологією. Однак сьогодні спеціалісти дотримуються думки, що причиною є ріст волосся, шкіри та навколишніх тканин всередину та як наслідок поява реакції у відповідь на «стороннє тіло».
 

За статистичними даними більшість випадків порушення припадає на чоловіків вікової категорії 20-30 років. 

Вросле волосся (особливо у людей з надмірним оволосінням).

Спадковий фактор.

Травма.

Більше шансів стикнутися з даною проблемою мають особи, який ведуть сидячий спосіб життя, а також коли в анамнезі присутнє ожиріння, надмірне потовиділення. Тобто ці фактори так чи інакше поєднані та можуть бути наслідками один одного.

Встановити діагноз  зазвичай можливо на основі візуального огляду з визначенням даних анамнезу. 

На початковому етапі захворювання можливо обмежитися застосуванням компресів, сидячих ванночок та антибактеріальної терапії. Але якщо захворювання набуває більш тяжкого перебігу це є прямим показанням до більш радикальних методів. Вони включають дренування кісти та її повне видалення з оточуючими тканинами. Метод оперативного втручання залежатиме від клінічної картини. Тобто при вперше виявленій патології та незначному інфекційному процесі лікар ймовірно порекомендує розріз та дренування кісти. Надалі аби зменшити ризики рецидиву кісти рекомендується усувати небажане волосся в ділянці куприка (гоління, епіляція), дотримуватися правил гігієни.

У випадку, коли новоутворення часто рецидивує, має тяжкий перебіг з наявністю декількох кіст проводиться хірургічне видалення кісти разом із пілонідальними синусовими трактами. Саме даний метод лікування має більше шансів на успіх.

Зробимо висновок. Пілонідальна кіста сама по собі не становить загрозу для життя. Звісно, що це болісна та дискомфортна проблема. Однак наслідки вчасно не пролікованої кісти можуть бути довгостроковими. До прикладу надалі людина може стикнутися з системною інфекцією, яка вже є небезпечною для життя, підвищуються ризики плоскоклітинного раку. Також кіста може повторно виникати, що вже свідчитиме про хронічну пілондіальну хворобу.