Еозинофільний езофагіт: основні симптоми ураження стравоходу
Езофагіт являє собою патологічний стан, що характеризується ураженням слизової оболонки стравоходу, а саме розвиток в ній деструктивних та запальних змін. Езофагіт може розвиватися як самостійне захворювання, так і бути ознакою інших патологічних процесів в організмі, насамперед в органах ШКТ. Наразі розберемо один із видів захворювання - еозинофільний езофагіт. А саме який механізм його розвитку та як вчасно розпізнати захворювання.
Отже, еозинофільний езофагіт полягає в ураженні стравоходу хронічного характеру, з порушенням функціонування стравоходу та розвитку запального процесу в стінці органу з переважанням там еозинофілів (різновидів лейкоцитів).
Які фактори впливають на розвиток захворювання?
- Генетичний фактор.
- Вплив шлункової кислоти на слизову оболонку стравоходу.
- Наявність в анамнезі супутніх атопічних захворювань (наприклад, атопічний дерматит або астма).
Зовсім нещодавно був доведений зв'язок еозинофільного езофагіту з харчовою алергією. Оскільки підвищений вміст еозинофілів в крові викликається саме алергічною реакцією різного походження.
Основні прояви
- Порушення ковтання (дисфагія) з можливим застряганням та застоєм шматочків їжі. Тому такі хворі починають обмежувати свій раціон, включаючи лише протерті та м'які продукти.
- Печія.
- Больові відчуття за грудиною.
Вищезазначені скарги пов'язані зі звуженням просвіту стравоходу внаслідок рубцювання слизової (тривалий розвиток захворювання).
При цьому відмітимо, що основні прояви захворювання будуть відрізнятися в залежності від віку. Найчастіше захворювання має повільний розвиток.
Так у дітей раннього віку спостерігатимуться часті зригування, діарея та біль в животі, нудота та блювання, труднощі з ковтанням та пережовуванням певних продуктів, повільне набирання маси тіла.
Діагностика та тактика лікування
Встановлення діагнозу відбуватиметься на основі проведення ряду лабораторних й інструментальних методів дослідження:
- лабораторні дослідження крові;
- ендоскопічні дослідження (ЕГДС);
- шкірний прик-тест з визначенням продуктів, що можуть спричинити запальну реакцію;
- гістологічне дослідження (біопсія) з різних частин стравоходу.
Тактика лікування є комплексною та полягатиме в призначенні спеціально підібраної дієтотерапії на основі результатів алергодіагностики, з виключенням продуктів багатих на ймовірні алергени. До медикаментозного лікування належить призначення глюкокортикоїдів місцевої дії, інгібітори протонної помпи.
Результати лікування оцінюються через 1,5-3 місяці з проведенням ендоскопічного дослідження та біопсії.
Попри те, що симптоми езофагіту можуть бути слабковираженими, захворювання є хронічним і недотримання рекомендацій лікаря може викликати рецидив у майбутньому. Тому віднесіться відповідально до свого здоров'я.