Перевозка больных

Медичне обладнання

Аутоімунний гепатит: основні симптоми ураження печінки

Аутоімунний гепатит: основні симптоми ураження печінкиГепатит являє собою патологічний стан, для якого є характерним запальне ураження печінки. В залежності від причини, що викликала гепатит розрізняють і його окремі види. Так однією з форм захворювання є аутоімунний гепатит.

Аутоімунний гепатит (АІГ) - це порушення хронічного характеру, що викликає ураження паренхіми печінки. 
Захворювання може виникнути у будь-якому віці. Однак за статистичними даними більшість випадків припадають на період статевої зрілості та між 40 й 60 роками (найчастіше у жінок). 
 
Розвиток аутоімунного гепатиту слід приєднувати до будь-якої особи, що має в анамнезі гострий або хронічний перебіг гепатиту. Насамперед при високому рівні імуноглобуліну G (IgG). 

Причини розвитку 

Причини, що спричиняють розвиток аутоімунного гепатиту не відомі. Однак до основного тригера відносять саме спадковий фактор та схильність хворого до розвитку аутоімунної реакції. Тобто коли імунні клітини починають атакувати власні білки, що локалізуються в клітинах печінки. 
 
Достеменно невідомо, який саме фактор запускає даний механізм. Це може бути як певний вірус, бактерії, так і приймання певного лікарського препарату. 

Основні прояви 

Захворювання та його прояви будуть залежати від супутнього стану пацієнта, його віку. Так симптоми можуть варіюватися від повної їх відсутності до розвитку тяжкого стану у пацієнта.
Зазвичай виникають слабо виражені симптоми гепатиту хронічного перебігу у вигляді появи:
  • слабкості, що наростає;
  • метеоризму;
  • больових відчуттів в правому підребер'ї;
  • свербіння шкірного покриву;
  • порушення МЦ у жінок.

Діагностика та тактика лікування

Рання діагностика захворювання є життєво необхідною, адже в протилежному випадку аутоімунний гепатит, що не лікується призводить до летального результату. 
Насамперед проводиться виявлення супутніх аутоімунних захворювань хворих з АІГ, оскільки спостерігається асоціація з різноманітними аутоімунно-опосередкованими станами (особливо аутоімунним тиреоїдитом).
 
Діагностичні методи включають проведення ряду інструментальних й діагностичних методів дослідження:
  • УЗД;
  • магнітно-резонансна холангіопанкреатографія;
  • біопсія печінки;
  • лабораторні дослідження крові (білірубін, загальний IgG, аутоантитіла тощо).
Тактика лікування буде направлена на досягнення ремісії та зупинення прогресування захворювання.
Так терапія включатиме призначення глюкокортикостероїдів з додатковим введенням вітаміну D, що необхідно для всіх пацієнтів з гормональною терапією з метою підтримання рівня кальцію та відповідно забезпечення щільності кісток. 
 
Надалі проводиться підтримуюча терапія, зупинка якої не відбувається без повної біохімічного та гістологічного обстеження - показників активності гепатиту.
Зазвичай підтримувальне лікування забезпечується імуносупресивними препаратами, тривалість яких може сягати до двох років. Відповідно у разі збереження задовільних показників печінки, терапія припиняється.
 
Пацієнти з АІГ після лікування повинні проходити обов'язкові профілактичні огляди! Оскільки рецидиви найчастіше виникають у перший рік після терапії. Хоча не є виключенням  розвиток загострення і через декілька років. Адже аутоімунний гепатит є тим захворюванням, яке важко контролювати, а його лікування може бути тяжким та тривати досить довго.

Медична платформа



Алкофарм