Метаболічний синдром: які наслідки має порушення обміну речовин

Нам відомо, що в основу збільшення маси тіла та розвитку ряду захворювань входить порушення обміну речовин. Відповідно розберемо які фактори негативно впливають на порушення обміну речовин та як тримати його під контролем.

Метаболічний синдром являє собою стан комплексного порушення обміну білків, жирів та вуглеводів.
 

Метаболічний синдром останнім часом все більше привертає до себе увагу, особливо зі сторони медичних фахівців (ендокринологів, терапевтів та кардіологів). Причин на це декілька. По-перше, це широка розповсюдженість, оскільки майже кожен п'ятий українець має його ознаки. По-друге, це ускладнення до яких призводить, а саме ЦД II типу та атеросклероз. До третьої причини належить оборотний стан порушення, тобто при дотриманні певних рекомендацій та лікуванні можливо зменшити прояв ускладнення.

Оскільки при метаболічному синдромі відбувається порушення обміну речовин, так при порушенні обміну вуглеводів спостерігається зниження чутливості клітин до інсуліну, що своєю чергою призводить до ЦД II типу. Коли порушується обмін холестерину у людини підвищуються ризики розвитку артеріальної гіпертензії. Також розвивається гормональний дисбаланс та негативний вплив на статеву функцію. 

Одним із явних проявів розвитку метаболічного синдрому є накопичення вісцерального жиру, що проявляється у вигляді збільшення ваги та окружності талії.
 

Спостерігаються різкі перепади настрою, млявість, порушення сну, зміна кольору шкіри та випадіння волосся, зниження працездатності та набряки. Це вже є приводом для звернення до лікаря.

В основу діагностики покладено запобігання розвитку ЦД та атеросклерозу на ранніх етапах. Тому важливо досягти проведення ряду діагностичних обстежень ще до появи проявів захворювання, особливо серед населення, що входять до групи ризику. Так до цих методів належать:

Важливо оцінити загальний ризик виникнення серцево-судинних захворювань та діабету. 

Мета лікування полягає у зменшенні ризиків розвитку захворювань серцево-судинної системи, ендокринних патологій та летального результату. 
 

Оскільки накопичення вісцерального жиру є одним з основних патогенетичних чинників формування захворювання, до комплексного лікування важливо внести заходи, що спрямовуються на зменшення маси тіла.

Також етіотропна терапія включатиме, окрім редукції маси тіла, збільшення фізичної активності, а в осіб високим ризиком розвитку ЦД проводитиметься фармакологічна профілактика. 

Зазначимо, що навіть звичайний правильно підібраний комплекс вправ може покращити показники ризику настільки, що вони більше не відповідатимуть критеріям метаболічного синдрому. 

 

З метою запобігання метаболічного синдрому доцільним буде дотримуватися наступних рекомендацій: