Епідидиміт: симптоми запалення придатка яєчка
Епідидиміт – це патологічний процес, який характеризується розвитком запального процесу в придатку яєчка.
Придаток яєчка являється парним органом, який виконує функцію так званого інкубатора для сперматозоїдів: слабкі сперматозоїди відсіюються, а кращі дозрівають й відправляються по сім’яному канатику й далі. Відповідно при розвитку запалення в придатку вищезазначена функція стає неможливою. Й починають з'являтися ряд проявів та ускладнень епідидиміту. Які? Розберемо далі.
В залежності від протікання запалення розрізняють:
- гостра форма епідидиміту: характерна поява сильного болю, який стає інтенсивнішим навіть при мінімальному механічному впливі. Розвиваються симптоми загальної інтоксикації організму, такі як слабкість, м’язовий та головний біль;
- хронічна форма: без тривалого належного лікування гостра форма запалення придатка яєчка переходить в хронічну. Придаток зарубцьовується (при пальпації придаток ущільнений), а симптоми стають менш вираженими. Однак у стадії загострення інтенсивність больових відчуттів досягає високої позначки.
У більшості випадків чоловіки звертаються до лікаря при розвитку гострої форми захворювання, оскільки біль стає нестерпним. Перехід у хронічну форму зазвичай виникає внаслідок не доведення лікування до кінця, а саме припинення вживання ліків відразу після зменшення симптомів.
Розвиток запалення може відбуватися, як зі сторони одного придатка (односторонній епідидиміт), так і з обох (двосторонній епідидиміт).
Причини
Зазвичай епідидиміт виникає як прояв іншої патології (простатит), а не як окреме захворювання.
Тобто інфекція потрапляє в придаток, а саме вогнище інфекційного процесу може розташовуватися як в сечостатевій системі, так і в окремих органах та тканинах.
Також до провокуючих факторів запалення придатка яєчка належать:
- травми;
- вживання певних медикаментозних препаратів;
- загальні інфекційні процеси (грип, ангіна);
- інфекції сечостатевої системи;
- переохолодження.
Ймовірність розвитку епідидиміту підвищується при зниженому імунітеті, наявності в анамнезі хронічних захворювань та порушеному сечовипусканні.
Симптоми
- сильний гострий біль в області паху, який може віддавати в поперек та живіт;
- набряк та гіперемія мошонки;
- придаток при пальпації ущільнений та напружений;
- при еякуляції та сечовипускання виникають больові відчуття;
- поява крові в сечі та спермі;
- підвищення температури, слабкість, озноб.
Діагностика
Лікар уролог або андролог проводить фізикальний огляд пацієнта з визначенням анамнезу та прояву симптомів. Додатково призначають проведення:
- УЗД органів мошонки та тазу;
- КТ;
- лабораторні аналізи крові та сечі.
Лікування
Особливість терапії при епідидиміті залежатиме від ряду особливостей: стадія захворювання, вік, супутні патології.
До медикаментозного методу лікування належить призначення антибіотиків, знеболювальних, жарознижувальних та інших препаратів для усунення симптомів.
Додатково призначають фізіотерапевтичні процедури, з метою усунення застійних явищ в органі.
Хірургічний метод лікування застосовують при приєднанні до запального процесу ускладнень, у вигляді гнійної форми запалення, неефективності медикаментозного лікування, туберкульозного епідидиміту та частих загострень.
З метою профілактики необхідно слідкувати за своїм чоловічим здоров’ям: дотримуватися правил особистої гігієни, уникати травм та переохолодження, використовувати бар’єрні методи контрацепції.
Важливо вчасно звернутися до спеціаліста, оскільки окрім розповсюдження запального процесу, високі ризики розвитку безпліддя.