Менопауза у чоловіків: основні симптоми та методи лікування

"Чоловіча менопауза" у медичній практиці має назву вікова андрогенна недостатність або пізній гіпогонадизм.

Вона описує гормональні зміни, що відбуваються у чоловіків з віком. Проте, з погляду доказової медицини, цей термін є некоректним. На відміну від жіночої менопаузи — чіткого фізіологічного рубежу з різким падінням рівня естрогенів — у чоловіків рівень андрогенів знижується поступово, і зміни мають менш визначений початок.
 

Відзначимо, що зниження рівня тестостерону починається вже після 30–35 років, у середньому на 1% щороку. У віці після 60 років частота клінічно значущого гіпогонадизму зростає, особливо за наявності супутніх захворювань (наприклад, ожиріння, діабет, гіпертонія).

Фізичні симптоми:

• Зниження лібідо.

• Еректильна дисфункція.

• Швидка стомлюваність.

• Втрата м’язової маси.

• Зменшення щільності кісток (остеопороз).

• Збільшення жирової маси, переважно в ділянці живота.
 

Емоційні та когнітивні симптоми:

• Дратівливість, коливання настрою.

• Депресивний стан.

• Погіршення пам’яті та концентрації.

• Порушення сну.

Відзначимо, що вищевказані симптоми є досить загальними, та часто можуть вказувати на інші патологічні зміни в організмі. Тому важливо звернутися за наступною консультацією до лікаря.

До фізіологічних чинників, які не піддають впливу та спричиняють чоловічу менопаузу можна віднести природне старіння, зниження функції клітин Лейдіга в яєчках та зменшення стимуляції з боку гіпоталамо-гіпофізарної осі.

До патологічних та зовнішніх факторів, що підвищують розвиток порушення відносять:

• Ожиріння, особливо абдомінальне.

• Хронічні захворювання (наприклад, цукровий діабет  2 типу, гіпертонія)

• Стрес, депресія, недостатній сон.

• Зловживання алкоголем, нікотином, наркотиками.

• Вплив медикаментів (наприклад, опіоїди, кортикостероїди, антидепресанти).

• Онкологічні процеси.

• Травми або хірургічні втручання в ділянці яєчок.

• Генетичні синдроми (наприклад, синдром Клайнфельтера).

Встановлення діагнозу відбуватиметься на основі даних анамнезу та ряду діагностичних тестів. Вони включатимуть лабораторну діагностику:

• Загальний і вільний тестостерон (забір зранку).

• Лютеїнізуючий гормон (ЛГ).

• Фолікулостимулюючий гормон (ФСГ).

• Пролактин.

• Аналізи на метаболічний профіль (глюкоза, ліпіди).

Підтвердження діагнозу потребує як лабораторних змін, так і наявності симптомів. Зниження лише одного параметра не є підставою для діагнозу.

 

Тактика лікування полягатиме у першочерговій корекції способу життя пацієнта. Доцільним буде зосередитися на фізичній активності, правильному харчуванні та зниженні маси тіла, поліпшення якості сну та відмові від шкідливих звичок.

При підтвердженні гіпогонадизму на наявності симптомів пацієнтові призначатиметься замісна гормональна терапія тестостероном. Форма препарату може бути представлена у вигляді гелю, пластиру, ін’єкцій чи таблеток. Дозування препарату є індивідуальним та проводиться виключно під контролем лікаря. При цьому знадобиться регулярний моніторинг рівня тестостерону, функції печінки та стану простати.

За необхідності проводиться лікування супутніх захворювань та надання психологічної допомоги.

Пам’ятайте, що вчасна діагностика та індивідуальний підхід до лікування, що включає як зміни способу життя, так і, за потреби, гормональну терапію, дозволяють значно поліпшити якість життя пацієнта. Тому при появі симптомів не займайтеся самолікуванням, а зверніться до лікаря.