Кіста яєчника: симптоми та методи лікування

Кіста яєчників є досить поширеним станом, який завжди викликає суперечки щодо особливості лікування, тобто “залишати чи видаляти”. Тому детальніше розберемо особливості перебігу даного стану та що може провокувати розвиток кісти.

Кіста яєчника - це патологічний стан, що характеризується формуванням новоутворення безпосередньо в структурі органу. Сама кіста характеризується наявністю всередині порожнини рідини, що продукується клітинами новоутворення. В залежності від перебігу порушення вміст кісти варіюватиметься від прозорого та напівпрозорого до гнійного та наявністю щільних “згустків”. 
 

Відмітимо, що кіста яєчника належить до доброякісного новоутворення. Вона може виникати як у молодих дівчат, так і дорослих жінок.

У більшості випадків розвиток проблеми криється в гормональному дисбалансі, внаслідок якого порушується механізм овуляції з наступним формуванням кісти. Зазвичай внаслідок цього діагностують фолікулярну або лютеїнову кісти. При першому випадку в нормі фолікул розсмоктується, однак на тлі порушення дозрілий фолікул продовжує рости та перетворюється в фолікулярну кісту. Лютеїнова кіста формується з жовтого тіла, яке в нормі також повинно було розсмоктатися. 

Також до провокуючих факторів можливо віднести:

У тому випадку якщо захворювання прогресує у жінки можуть виникати додаткові скарги у вигляді підвищення температури тіла, нудоти та блювання, частих позивів до сечовипускання.
 

Попри те, що кіста вважається доброякісним новоутворенням, ризики її переродження у злоякісну форму попри малий відсоток існують. Також варто враховувати й інші ймовірні ускладнення у вигляді перекруту ніжки кісти, її нагноєння та розриву. Не є виключенням, коли новоутворення може вплинути на репродуктивну функцію та спричинити безпліддя. 

Діагностувати порушення у більшості випадків можливо при проведенні УЗД органів порожнини малого таза. При необхідності підтвердження діагнозу додатково проводиться МРТ, лабораторні дослідження крові, кольпоскопія тощо. 
 

Тактика лікування кісти яєчника буде залежати від ряду факторів, насамперед динаміки росту та супутньої симптоматики. У тому випадку якщо діагностована кіста є безсимптомною, невелика за розміром (до 1 см) та не спричиняє у пацієнтки дискомфорт лікарем обирається тактика спостереження. Консервативне лікування є доцільним при вперше виявленій кісті без стрімкого збільшення у розмірах (гормональні препарати, протеолітичні ферменти). Якщо ж новоутворення збільшується (понад 10-15 см) й відповідно не зникає, викликає порушення самопочуття це є показанням до проведення оперативного втручання. Методом втручання є проведення лапароскопії.
 

Також можливе й самостійне розсмоктування кісти невеликих розмірів. 
 

Враховуючи, що більшість кіст мають безсимптомний перебіг, з метою їх вчасного діагностування до моменту розвитку ускладнень, не варто нехтувати профілактичними оглядами у лікаря гінеколога (раз на пів року).