Перші ознаки залізодефіцитної анемії

Залізодефіцитна анемія – це порушення, що супроводжується низьким рівнем заліза. Причин даного стану досить багато, насамперед до переліку можна віднести втрату крові та неправильне харчування з низьким споживанням заліза.

Механізм розвитку порушення полягає у зниженні рівні гемоглобіну в еритроцитах. Враховуючи, що гемоглобін відповідає за перенесення кисню до тканин, при дефіциті заліза, інші частини тіла не можуть отримати необхідну кількість кисню. Це і спричиняє характерні для анемії симптоми.

1. Задишка.

2. Швидка стомлюваність та загальна слабкість. 

3. Блідість шкіри.

4. Запаморочення.

5. Відчуття поколювання або повзання мурашок в ногах.

6. Кінцівки холодні на дотик.

7. Ламкість нігтів та пошкодження волосся.

8. Головний біль.
 

Вищевказані симптоми зазвичай відносять до перебігу залізодефіцитної анемії помірної та тяжкої форми. При легкому перебігу порушення, людина може дізнатися про свій стан випадково, під час лабораторного дослідження крові.

Нелікована залізодефіцитна анемія може призвести до ускладнень у вигляді затримки росту (у дітей), синдрому неспокійних ніг, захворювань серця (наприклад, серцева недостатність) та ін..

Дефіцит заліза є найпоширенішою причиною анемії. 

А от до факторів, через які у людини може виникнути дефіцит заліза, належать:

• Вживання занадто малої кількості заліза протягом тривалого часу.

• Вагітність.

• Крововтрата при менструації.

• Внутрішня кровотеча, що може бути спричинена певними захворюваннями (наприклад, виразка шлунка, рак товстої кишки).

• Стани, при яких неможливо засвоювати залізо (наприклад, перенесення оперативного втручання на кишківнику, хвороба Крона).

• Ендометріоз.
 

До групи ризику з розвитку залізодефіцитної анемії може потрапити будь-хто, однак найчастіше до цього переліку відносять донорів крові, вегетаріанців, жінок дітородного віку та вагітних, осіб похилого віку та ін..

Діагностувати анемію можливо шляхом проведення лабораторних досліджень крові: при залізодефіцитній анемії низький рівень гематокриту та гемоглобіну. Також перевіряють рівень заліза, феритину та загальну здатність зв’язувати залізо.

Додаткові дослідження будуть доцільними з метою встановлення причини анемії та дефіциту заліза. Одним з тестів, які можна зробити, є ендоскопія. 

Варіанти лікування є індивідуальними та залежатимуть тяжкості перебігу та основної причини.

Загалом лікар рекомендуватиме приймати препарати заліза (внутрішньовенні інфузії чи у вигляді добавок), дотримуватися дієти, що буде збагачена залізом, вітаміном С (червоне м'ясо, горіхи, сухофрукти, темно-зелені овочі). 

При цьому варто розуміти, що у випадку надмірної кровотечі препарати заліза не допоможуть.

Так коли травма викликає крововтрату чи серйозне ураження органу пацієнтові може знадобитися оперативне втручання, щоб зупинити кровотечу. 

У найважчих випадках, щоб швидко компенсувати крововтрату та відповідно втрату заліза проводиться переливання еритроцитів або внутрішньовенне введення препаратів заліза.

При підозрі на дефіцит заліза, варто звернутися до лікаря. Не потрібно намагатися самостійно діагностувати та лікувати залізодефіцитну анемію. Цим можна тільки собі нашкодити.