Булімія: психологічний характер хвороби

Булімія – це хвороба, яка розвивається на нервовому ґрунті. Для неї характерними є часті коливання ваги людини на фоні розладу харчової поведінки. Булімія проявляється нападами неконтрольованого переїдання, після яких наступає примусова очистка організму (зазвичай шляхом виклику блювоти).

Найчастіше на булімію страждають жінки у віці від 14 до 30 років. Булімія загострюється на фоні стресу, особливо через переживання, пов’язані зі своєю зовнішністю. Досить часто від булімії страждають підлітки, які мають вразливу, емоційно нестабільну психіку.

Причини та ознаки булімії

Причини розвитку булімії діляться на дві категорії: фізіологічні та психологічні.

До фізіологічних причин булімії належать ушкодження кори головного мозку, у якій знаходиться харчовий центр. Мозок перестає отримувати сигнали про те, що організм вже наситився, і людина їсть знову і знову. Також до булімії можуть призвести гормональні  збої та порушення обміну речовин.

Найчастіше булімію викликають саме психологічні причини: прагнення людини відповідати певними канонам краси, подобатися оточуючим, бути привабливою. До головних психологічних причин булімії належать:

• перенесена психологічна травма;
• перебування у стані постійного стресу;
• неприйняття власного тіла;
• нездатність легко ставитися до життя;
• прагнення абсолютного контролю над вагою свого тіла, яке переростає у психоз;
• дитячі психологічні травми, пов’язані зі своєю зовнішністю.

Найбільш важко лікувати булімію, яка виникає внаслідок дитячих психологічних травм: коли батьки були незадоволені зовнішністю дитини, постійно їй на це наголошували, коли через певні зовнішні особливості дитину ображали однолітки тощо. Також булімія часто виникає в сім’ях, де їжа використовується в якості заохочення чи покарання.

Якщо булімія виникає через психологічні проблеми, неконтрольоване поїдання різних страв дозволяє людині переключитися з існуючих проблем на один процес. Через відчуття вини та прагнення контролю над собою хворий майже одразу воліє позбутися від з’їденого.

Симптоми булімії часто плутають із дуже гарним апетитом чи поганим самопочуттям. До них належать:

1. Напади обжерливості.
2. Зацикленість на своїй фігурі.
3. Постійні перепади настрою.
4. Слабкість, погане самопочуття.
5. Розвиток хвороб шлунку, горла, зубів.
6. Зневоднення організму,суха шкіра.
7. Запалення слинних залоз та стравоходу.
8. Збій менструального циклу.

Викликати підозру повинен наступний факт: людина дуже багато їсть, але при цьому не набирає у вазі, а може навіть і худнути.

Напади булімії можуть траплятися від декількох до 30 разів на місяць. При цьому людина перестає контролювати себе та свої дії. Хворий після нападу неконтрольованого обжерства намагається позбутися всіх зайвих калорій. Для цього він викликає блювоту, п’є проносне, вдається до надзвичайно інтенсивних фізичних навантажень.

Наслідки та лікування булімії

Дуже часто хворий не визнає, що страждає на булімію, він навіть собі у цьому не зізнається. До наслідків хвороби належать:

1. Зневоднення організму.
2. Ниркова недостатність.
3. Хвороби органів травного тракту та ротової порожнини.
4. Порушення менструального циклу аж до повного припинення місячних.
5. Набряки кінцівок.

Слід розуміти, що булімія – це захворювання, тому воно потребує відповідного лікування. Хворий не може самостійно припинити напади булімії, оскільки він їх не контролює. Лікування може бути медикаментозним, психологічних та дієтичним, найкраще при цьому користуватися комплексними методами боротьби з недугою.

Необхідна умова успішної терапії – консультація у лікаря всіх членів родини хворого, особливо тих, з якими він тісно спілкується. Це робиться для виявлення можливих причин психозу  та проведення роз’яснювальної роботи, як себе поводити з хворим.

Їжа та зовнішність не повинні ставати культами в сім’ї, їх значення для людської життєдіяльності не варто переоцінювати. Також необхідно підтримувати підлітка у такий непростий для нього період життя, не дозволити гормональним змінам спровокувати виникнення важкої хвороби. Булімію можна вилікувати, але це тривалий та досить важкий процес. Тож краще її не допускати.

Автор: Ольга Купріянова
© Медичний портал Здоров-Інфо 
При використанні матеріалів статті активне гіперпосилання на zdorov-info.com.ua обов'язкове