Синдром порожнього носа: що ховається за утрудненим носовим диханням?
Сьогодні досить поширеним є оперативне втручання з корекції викривленої перегородки та збільшених носових раковин відповідно, яке називається септопластикою.
Зазвичай ці операції не спричиняють ускладнення і людина може позбутися проблем з диханням.
Однак зберігається і відсоток негативних наслідків, коли пацієнти стикаються навпаки з погіршенням дихання та появою інших симптомів, які впливають на якість життя. Один із таких станів називається «синдром порожнього носа».
Синдром порожнього носа являє собою парадоксальне відчуття утрудненого носового дихання. Явище виникає у деяких людей після операції на носі.
Як зазначалося вище найчастіше даний стан спостерігається у пацієнтів які стикнулися з надмірною резекцією нижніх носових раковин чи мають в анамнезі психічне порушення у вигляді ринотиллексоманії (компульсивне колупання в носі).
При цьому синдром порожнього носа є суперечливим станом, офіційно не визнаним медичною спільнотою. Це пов’язано з тим, що сьогодні більшість септопластик та операцій зі зменшення носових раковин вважаються успішними.
Характерні ознаки
- Задишка.
- Утруднене дихання через ніс.
- Сухість в носовій порожнині з утворенням кірок.
- Головний біль та запаморочення.
- Носові кровотечі.
- Порушення нюху або смаку.
- Набряк носа та больові відчуття.
- Швидка стомлюваність, що також впливає на якість сну, спричиняючи денну сонливість.
Зауважимо, що психологічні симптоми, такі як тривога та депресія, можуть бути присутніми перед операцією або початися одночасно з симптомами синдрому порожнього носа.
Симптоми різні для кожної людини. Вони можуть розвинутися через тижні, місяці або навіть роки після операції на носі.
Основні причини
Достеменно невідомо, чому саме виникає синдром порожнього носа. Також і постають питання, чому порушення вражає деяких людей, які перенесли септопластику та редукцію носових раковин, а не інших.
Однак завдяки ряду досліджень спеціалісти відмічають, що синдром порожнього носа викликається тим, що організм відчуває різні рівні тиску та, можливо, також температуру в кожній із носових порожнин. І якщо в нормі відповідні рецептори можуть бути розташовані на носових раковинах, то при хірургічному втручанні можливе їх пошкодження.
Щобільше, оперативне втручання може видалити частину носового слизу, який важливий для регулювання корисних бактерій в носі. Без нього людина може втратити «потрібні» бактерії.
Колонізація патогенними збудниками може погіршити перебіг синдрому.
Також можливе збільшення кількості шкідливих бактерій, при проведенні операції на носі.
Діагностика та тактика лікування
Встановити порушення попри відсутність специфічної методики діагностування можливо на основі даних анамнезу та фізикального огляду. Додаткові обстеження типу КТ та ендоскопії допоможуть визначити пошкодження носових раковин. Також слід оцінити загальний респіраторний стан людини.
Метою лікування синдрому порожнього носа є полегшення дискомфорту та керування симптомами.
Тактика лікування може включати декілька етапів, від зволоження носових ходів, зниження патогенних збудників в носі до збільшення розміру тканини носової раковини в спробі збільшити тиск повітря в носі. Оперативне втручання полягає в тому, щоб збільшити залишкову тканину носової раковини всередині носа. Це можна зробити за допомогою тканинних імплантатів або інших матеріалів.
В домашніх умовах допомогти справитися з симптомами може вживання великої кількості гарячої рідини, наприклад супу та чаю, сон зі зволожувачем повітря та використання апарату CPAP для вільного дихання під час сну.
Синдром порожнього носа все ще недостатньо вивчений, але лікарі досягають прогресу в кращому розумінні його причин. Головне це знайти фахівця який допоможе усунути проблему.