Збільшення мигдалин: основні причини та методи лікування
Мигдалини являють собою невеликі залози, функція яких полягає в допомозі у боротьбі з різним патогенним збудниками, що потрапляють в організм через рот або ніс. Вони розташовуються по задній стінці горла з обох сторін.
Гіпертрофія мигдалин – це патологічний стан, що супроводжується стійким збільшенням залоз. Їх збільшення обумовлене розвитком інфекції або впливом певного подразника (наприклад, дим).
Не є виключенням коли причину встановити неможливо.
Гіпертрофія мигдалин може бути простою, що означає розвиток виключно збільшених мигдаликів, або це може бути гіпертрофія з хронічним запаленням.
За статистичними даним більшість випадків гіпертрофії мигдалин припадає на дитячий вік. Хоча захворювання у дорослих також можливе.
Серед дітей збільшення мигдаликів пов’язано з частою боротьбою організму з вірусами. При цьому зазвичай у міру дорослішання, великі мигдалики зменшуються самі по собі.
Характерні ознаки
Не завжди у людини виникатимуть скарги при гіпертрофії мигдаликів. Симптоми починатимуть турбувати при досяганні ними великих розмірів. Це призводить до часткового перекриття горла та можливого впливу на процес дихання.
До інших ознак гіпертрофії мигдаликів можна віднести:
- апное сну та відповідно хропіння;
- сонливість вдень;
- утруднене дихання через ніс або дихання через рот;
- постійний нежить;
- неприємний запах з рота;
- часті випадки інфекційних процесів у вусі.
У дітей також може спостерігатися порушення процесу харчування.
Основні причини
- Спадковий фактор.
- Інфекційний процес вірусного чи бактеріального ґенезу (наприклад, мононуклеоз, гострий фарингіт, грип). Відповідно у випадку якщо інфекція є причиною гіпертрофії мигдаликів додатково виникатимуть скарги на біль у горлі, лихоманку, набряк шийних лімфатичних вузлів, швидку стомлюваність.
- Алергія.
- Вплив зовнішніх подразників (наприклад, дим, пасивне куріння, забруднене повітря).
Діагностика та тактика лікування
Встановлення діагнозу відбуватиметься на основі проведеного фізикального огляду та аналізу даних анамнезу. Важливо визначити, що саме спричинило дане порушення.
Тому додатково лікар може призначити взяття посіву з горла на виявлення можливої бактеріальної інфекції, рентгенографію, дослідження сну (при розвитку апное уві сні).
Гіпертрофія мигдаликів зазвичай потребує лікування, лише якщо вона впливає на якість життя пацієнта. Наприклад, заважає нормально спати, дихати чи харчуватися.
Відповідно специфічне лікування залежатиме від причини. Якщо проблема криється в алергічній реакції, дії лікаря будуть направлені на зменшення її проявів шляхом призначення антигістамінних препаратів та уникання безпосередньо подразника.
Якщо основна причина відсутня, а збільшені мигдалики дають ускладнення, існують показання до оперативного втручання для наступного їх видалення – тонзилектомія. Процедура виконується під загальною анестезією. Як правило, при видаленні збільшених мигдалин видаляють і аденоїди. Адже мигдалини працюють з аденоїдами, які розташовані далі й вище них (де носовий хід з’єднується з горлом).
Враховуючи ускладнення, які може спричинити гіпертрофія мигдаликів не варто відтерміновувати звернення до лікаря. На основі діагностичних тестів та встановленої причини, можливо позбутися своїх проблем.