Зовнішній отит: основні симптоми запалення вуха
Дуже часто при появі болю у вухах в першу чергу проблема вирішується самолікуванням у вигляді крапель, що придбали в аптеці. Однак важливо враховувати, що причин больового синдрому може бути безліч і відповідно втрата часу може призвести до незворотних наслідків. Наразі розберемо детальніше саме перебіг запального процесу в зовнішньому слуховому проході та його наслідками.
Зовнішній отит - це патологічний процес, що характеризується розвитком запалення шкірного покриву та підшкірно-жирової клітковини у зовнішньому слуховому проході.
Часто зовнішній отит ще називають “вухом плавця”. Це пов'язано з тим, що саме під час контакту з водою шкіра робиться найбільш сприйнятливою до інфекції.
Запалення може розділятися на обмежений отит, що найчастіше являє собою формування фурункула та дифузний - ураження поширюється на значну площу з залученням зовнішнього слухового проходу, підшкірно-жирової клітковини та барабанної перетинки.
Також можливий розвиток некротизуючого злоякісного зовнішнього отиту, що супроводжується стрімким розвитком на глибокі шари та є характерним для осіб зі зниженим імунним статусом.
Які фактори впливають на розвиток запалення?
В основі розвитку патологічного процесу покладено вплив патогенних збудників типу стафілококів, стрептококів, синьогнійних паличок, грибка тощо.
Пусковим механізмом отиту є потрапляння інфекції внаслідок зникнення захисного бар'єра під час пошкоджень вуха механічного (видалення вушної сірки), термічного або хімічного (розчинники вушної сірки, фарба для волосся) характеру.
Також до провокуючих факторів відносять:
- застосування відповідних пристроїв типу навушників, беруш, слухових апаратів;
- наявність в анамнезі дерматологічного захворювання (наприклад, екзема);
- захворювання ЛОР-органів;
- плавання у прісній воді, що може призвести до мацерації внаслідок затримки води у вусі.
Основні прояви порушення
- Поява больових відчуттів різного характеру з іррадіацією в щелепу, скроні, шию, що посилюється під час жування.
- Свербіж.
- Закладеність вуха та поява відчуття розпирання.
- Підвищення температури тіла зі збільшенням лімфатичних вузлів.
- Можлива втрата слуху.
Зовнішньо спостерігається набряк та гіперемія шкіри в ділянці слухового проходу. Надалі шкіра починає лущитися з появою виділень (від серозних до гнійних). Згодом гнійний секрет при поєднанні зі шкірою яка відлущується формує масу з досить неприємним запахом.
При відсутності вчасного лікування запальний процес поширюється на всі шари шкіри з утворенням виразок та відділи слухового ходу. При тяжкому переході можливе досягання навіть барабанної перетинки.
Захворювання може протікати як в гострій, так і в хронічній формі. І якщо зовнішній отит гострої форми супроводжується стрімким розвитком упродовж двох діб та тривалістю до трьох тижнів, то хронічна форма характеризується тривалим свербежем, гіперемією понад три місяці з частими періодами рецидивів.
Діагностика та тактика лікування
Встановлення діагнозу відбуватиметься на основні анамнези пацієнта, проведенні зовнішнього огляду лікарем оториноларингологом з додатковим призначенням: отоскопії, тимпанометрії, бак посіву, КТ.
В основі лікування покладена місцева терапія з використанням мазей або крапель з кортикостероїдами, нестероїдних протизапальних препаратів.
У разі поширення патологічного процесу поза слуховим каналом з наявністю супутніх складних порушень можливе проведення системної антибактеріальної терапії.
Для швидшої регенерації тканин важливо запобігати травмування вуха у вигляді очищення ватними тампонами, розчухування; обмежити вплив води, в тому числі й водних видів спорту з зануренням.
Беручи до уваги, що отит краще запобігти аніж тривало лікувати, окрема увага приділяється профілактичним методам. Так важливо своєчасно лікувати вогнища інфекції та запобігати їх переходу у хронічну форму, уникати травм вуха та переохолоджень й звісно ж дотримуватися здорового способу життя.