Епіглотит: основні причини запалення надгортанника

Функція надгортанника полягає в закритті просвіту в горлі з метою запобігання потрапляння їжі в дихальні шляхи. Відповідно ми не можемо одночасно дихати та ковтати. Однак у разі розвитку запального процесу цей механізм порушується, й набряк надгортанника не дає повноцінно скоротитися або повністю закриває вхід в трахею, що своєю чергою становить загрозу для життя. Розберемо детальніше, які фактори впливають на розвиток ураження надгортанника та поява яких симптомів повинно викликати занепокоєння.

Епіглотит - це патологічний стан, що характеризується розвитком запального процесу в надгортаннику та оточуючих тканинах.
 

Епіглотит рідко виникає як самостійне захворювання, найчастіше він є результатом фарингіту, трахеїту або ларингіту.
 

Також дане захворювання являється небезпечною формою ХІБ-інфекції та супроводжується прогресуючим крупом та інтоксикацією організму. 
 

Гострий перебіг хвороби найчастіше супроводжується у дитячому віці, 2-4 роки. Хоча не є виключенням появи у більш старшому та дорослому віці.
 

В залежності від розвитку клінічної картини, розрізняють набряклий, інфільтративний та абсцедуючий епіглотит. Так при набряклій формі ураження локалізується виключно в надгортаннику, без включення до патологічного процесу інших відділів гортані. Інші дві форми мають більш складний перебіг, адже спостерігається загально тяжкий стан організму. Окрім набряку та потовщення надгортанника, зовнішньо спостерігатиметься брудний сірий наліт на язику, а при абсцедуючій формі - поява порожнин заповнених гнійними масами. 

В основі розвитку захворювання лежать бактерії, а саме гемофілус інфлюенца (тип b) та їх потрапляння в ділянку локалізації надгортанника. Саме цей тип патогенного збудника викликає пневмонію та менінгіт. Більш рідше збудниками виступають стрептококи та пневмококи.

Тригерами епіглотиту на фоні присутності збудника виступають:

При відсутності вчасного надання допомоги, високі ризики розвитку задухи з наступним летальним результатом. Адже епіглотит характеризується стрімким прогресуванням. Перекриття дихальних шляхів може відбутися за декілька годин, з моменту появи симптомів.

Підтвердження діагнозу відбуватиметься на основі аналізу клінічної картини та проведення ряду інструментальних та лабораторних (мазок з зіву, посів крові на стерильність) методів дослідження: рентгенографія, фіброларингоскопія. Це дасть можливість візуалізаційно оцінити ступінь набряку надгортанника.
 

Тактика лікування полягатиме в проведенні медикаментозного лікування у вигляді антибактеріальної, протизапальної, дезінтоксикаційної терапії та призначенні протинабрякових препаратів. З метою забезпечення вільного дихання при необхідності застосовується інтубація та інгаляція киснем.
 

Оскільки епіглотит виникає на тлі ХІБ-інфекції, важливо з цією метою завчасно подбати про проведення вакцинації. Вакцинація проти гемофільної інфекції проводиться двічі на першому році життя, а саме у 2 і 6 місяців (одночасно з щепленням проти кашлюку, правця, дифтерії й поліомієліту). Ревакцинація - в один рік. 
 

Також важливо подбати про загальний стан своєї імунної системи та її опірність патогенним збудникам.

При появі симптомів епіглотиту важливо терміново вжити заходи щодо надання медичної допомоги!