Головний біль напруги: основні симптоми та методи лікування
З головним болем напевно стикався кожен з нас. Такий епізодичний стан ми часто пов’язуємо з перевтомою, зміною погоди чи пережитим стресом. Однак, що криється за нестерпним та тривалим головним болем? З’ясуємо далі.
Найпоширенішим типом головного болю є головний біль напруги. Він характеризується больовими відчуттями за очима, в голові та шиї. При цьому біль може бути як легким, помірним так і інтенсивним. Залежно від епізодів головного болю відбувається і його класифікація.
Так нечасті епізодичні головні болі трапляються один день на місяць або рідше.
Тоді як часті – супроводжуються від одного до 14 епізодів болю щомісяця протягом принаймні трьох місяців.
У випадку понад 15 головних болів щомісяця протягом трьох місяців діагностують хронічну форму головного болю напруги.
Одразу зауважимо, що не варто плутати головний біль напруги з мігренню. Адже у другому випадку головний біль є пульсуючим та інтенсивним з одного або обох боків голови. Також мігрень може посилюватися фізичною активністю, тоді як головний біль напруги ні.
Основні причини
Достеменно невідомо, що саме є причиною головного болю напруги.
Спеціалісти відзначають, що провокуючими факторами даного порушення можуть бути наступні стани:
- неправильна постава;
- напруження м’язів голови та шиї;
- підвищена чутливість до болю;
- проблеми зі щелепою;
- спадковий фактор.
Також не варто виключати можливий вплив стресу, алкоголю та куріння, напруги очей, інфекції синусів та ін..
Характерні ознаки
- Головний біль тупого характеру з відчуттям тиску навколо очей. Нагадує стан наче навколо голови намотана туга пов’язка.
- Підвищена чутливість голови та ділянки навколо очей.
- Порушення концентрації.
- Дратівливість.
- Швидка стомлюваність.
При цьому при розвитку вищеперерахованих симптомів у хворого буде відсутня нудота та блювання.
Діагностика та тактика лікування
З метою встановлення діагнозу та виключення інших схожих за перебігом захворювань, насамперед пухлини мозку, лікар призначить ряд візуалізаційних тестів. До прикладу КТ, МРТ, рентгенографія.
Першою лінією лікування порушення є усунення основних можливих тригерів, серед яких дефіцит сну та дефіцит харчування. Якщо зміна стратегії не поліпшує стан лікар може запропонувати безрецептурні знеболювальні.
При більш складному перебігу медикаментозна терапія включатиме призначення трициклічних антидепресантів, бета-блокаторів, міорелаксантів.
Додатково терапія розширюватиметься різними методами релаксації, когнітивно-поведінковою терапією, акупунктурою.
І не варто забувати про достатній відпочинок, дозовану фізичну активність, відмову від шкідливих звичок.
Загалом визначення тригерів головного болю напруги є одним зі способів запобігти повторним епізодам у майбутньому. Тому доцільним буде ведення так званого щоденника, де людина може записувати та аналізувати після яких подій або дій, харчових продуктів та напоїв у неї починає боліти голова.