Вплив високого кортизолу на здоров’я: як розпізнати та що робити

Кортизол - це гормон, який виробляється в наднирниках, невеликих залозах, розташованих над нирками. Його часто називають "гормоном стресу", тому що він активується у відповідь на стресові ситуації. Кортизол допомагає організму справлятися зі стресом, регулює обмін речовин, рівень цукру в крові, імунну відповідь та багато інших важливих функцій.

Основні причини

Підвищений рівень кортизолу в крові може бути наслідком різних причин. Найчастіше це:

• Хронічний стрес: тривале перебування в стресовому стані змушує організм виробляти більше кортизолу.

• Захворювання надниркових залоз: наприклад, синдром Кушинга — хвороба, при якій наднирники виробляють надмірну кількість кортизолу.

• Приймання певних лікарських засобів: наприклад, кортикостероїди, які застосовуються для лікування запальних та аутоімунних захворювань.

• Наявність в анамнезі інших захворювань: пухлини гіпофіза, хронічні інфекції або інші порушення можуть впливати на вироблення кортизолу.

Підвищений кортизол може мати багато різних симптомів, які часто можуть бути неспецифічними. Серед них:

• хронічна втома і слабкість;

• порушення сну, безсоння;

• підвищений апетит і збільшення ваги, особливо в області живота та обличчя;

• підвищений артеріальний тиск;

• порушення концентрації уваги, пам’яті, почуття тривоги або депресії;

• ослаблення імунної системи, що підвищує ризик інфекцій;

• погане загоєння ран;

• остеопороз (зниження щільності кісткової тканини);

• у жінок — порушення менструального циклу, підвищена волосатість.

Варто розуміти, що підвищений рівень кортизолу може призводити до серйозних ускладнень та впливати на якість життя. Тривалий стрес й високий кортизол можуть сприяти розвитку серцево-судинних захворювань, цукровому діабету, депресії, ожиріння та інших хронічних станів.

Діагностика підвищеного рівня кортизолу починається з ретельного збору анамнезу та оцінки клінічної картини, що може свідчити про дисбаланс гормонів. Лікар звертає увагу на такі прояви, як тривала втома, зміни у вазі, порушення сну, зміни настрою, а також фізичні ознаки, які можуть бути характерними для станів, пов’язаних з надмірною продукцією кортизолу. Для підтвердження підозри необхідно провести лабораторні дослідження, які зазвичай включають аналізи крові, сечі або слини на рівень кортизолу.

Аналіз крові на кортизол має важливу особливість, адже рівень цього гормону змінюється протягом доби, тому дуже важливо брати пробу в певний час, зазвичай уранці, коли концентрація кортизолу найвища. Це дозволяє отримати більш точні дані й правильно інтерпретувати результати. У деяких випадках для більш детального дослідження збирають сечу протягом 24 годин, щоб оцінити загальний викид гормону за добу. Аналіз слини використовується для вимірювання вечірнього рівня кортизолу, оскільки у здорової людини його концентрація до вечора знижується. Відсутність такого зниження може свідчити про патологію.

Якщо лабораторні тести підтверджують підвищений рівень кортизолу, лікар призначає додаткові обстеження для з’ясування причини. Це можуть бути методи візуалізації, такі як комп’ютерна томографія (КТ) або магнітно-резонансна томографія (МРТ), які допомагають виявити можливі пухлини або інші аномалії надниркових залоз чи гіпофізу, що можуть стимулювати надлишкову продукцію кортизолу. Також можуть застосовуватися спеціальні функціональні тести, які допомагають визначити природу та механізм розвитку порушень.

Щодо лікування, підхід завжди індивідуальний та залежить від причини, що викликала підвищення рівня кортизолу. Якщо причина полягає у хронічному стресі, першим кроком є робота над зменшенням психоемоційного навантаження. Лікар може рекомендувати різні техніки релаксації, зміну способу життя, оскільки тривалий стрес без належного відпочинку й підтримки організму може погіршити стан та сприяти збереженню високого рівня гормону.

Якщо ж причина більш серйозна та пов’язана з захворюваннями надниркових залоз або гіпофізу, лікування може включати медикаментозну терапію, спрямовану на нормалізацію вироблення кортизолу. Лікар підбирає препарати, які можуть блокувати або знижувати активність наднирників. В окремих випадках, коли виявляються пухлини або інші структурні зміни, може бути рекомендовано хірургічне втручання для видалення патологічного вогнища.

Важливо підкреслити, що медикаментозне лікування часто поєднується з корекцією способу життя. Пацієнтам рекомендується дотримуватися режиму сну, збалансовано харчуватися та підтримувати дозовану фізичну активність. При необхідності можуть призначатися консультації психотерапевта або психолога, оскільки емоційний стан людини безпосередньо впливає на гормональний баланс.

Регулярний контроль рівня кортизолу дозволяє оцінити ефективність лікування та вчасно вносити корективи. Тому важливо не ігнорувати симптоми та звертатися до спеціалістів для своєчасної діагностики та корекції стану.