Гідатіоз: ранні прояви паразитарної інфекції в організмі

Гідатіоз або цистозний ехінококоз — це патологічний процес інфекційного ґенезу, що характеризується ураженням організму паразитом, а саме паразитарним стрічковим хробаком - Echinococcus granulosus. Цей паразит викликає повільно зростаюче кістозне утворення та супутні симптоми, які залежать від локалізації кісти.

Типовим місцем для перебування збудника є сільська місцевість, де люди розводять худобу. Господарями стрічкових черв’яків є вівці, собаки. А безпосередньо зараження у людини може виникнути, коли вона випадково щось з’їсть чи вип’є, заражене паразитом. При цьому не можна заразитися хворобою, торкаючись або перебуваючи поруч із хворою людиною. Тобто людина повинна проковтнути паразита, щоб заразитися.

Вищевказані симптоми є найбільш характерними при рості гідатидних кіст у печінці, легенях та інших органах. Специфічні ознаки залежать від того, саме які органи уражені. 

Відмітимо, що клінічна картина може не проявлятися упродовж багатьох років. 

При цьому якщо кісти досягають великих розмірів, це впливатиме на роботу інших органів. Не є виключенням коли кістозні утворення лопаються спричиняючи больовий синдром, серйозну алергічну реакцію та навіть раптову смерть.

Механізм розвитку захворювання полягає в зараженні збудником через контакт з фекаліями тварини, яка містить яйця паразита. Згодом паразити збільшуються і перетворюються в кісту. Передача може відбуватися через контакт з інфікованою твариною, вживання немитих овочів чи ягід, які росли на зараженій землі, вживанні забрудненої води.

Встановлення діагнозу відбуватиметься на основі лабораторних досліджень крові за результатами яких буде показано підвищений рівень антитіл до ехінококової інфекції та візуалізаційних тестів.

Візуалізаційне дослідження типу КТ, МРТ, рентгенографія чи УЗД показує розмір, форму та розташування кіст.

Тактика лікування залежатиме від локалізації та розмірів утворень.

Загалом лікар може призначити медикаментозну терапію у вигляді антипаразитарних препаратів, а також проведення пункції з наступним дренуванням кісти та введенням всередину спеціальної хімічної речовини. Процес повторюватиметься, поки кіста повністю не спорожниться.

Великі та глибокі кісти видаляються хірургічним шляхом. Оперативне втручання передбачатиме видалення частини або всієї кісти або частини печінки (чи іншого ураженого органу). 

Зменшити ризики зараження інфекцією можливо уникаючи вживання їжі та води, що можуть контактувати з фекаліями тварин, ретельно мити продукти харчування, дотримуватися гігієни рук, лікувати тварин від паразитів у ветеринарних клініках.