Блювання при кишковій інфекції: що робити та коли звертатися до лікаря

Блювання це один із поширених симптомів кишкових інфекцій. Воно може виникати раптово, супроводжуватися нудотою, діареєю, болем у животі та підвищенням температури. Найбільша небезпека полягає у втраті рідини й електролітів, особливо у маленьких дітей, людей старшого віку та пацієнтів із хронічними захворюваннями.

У більшості випадків стан поступово поліпшується, однак важливо правильно відновлювати водний баланс і вчасно розпізнавати ознаки зневоднення. Не кожне блювання пов'язане з кишковою інфекцією, тому за виражених або незвичних симптомів потрібна медична оцінка.

Кишкові інфекції можуть бути спричинені вірусами, бактеріями або, рідше, іншими збудниками. Зараження часто відбувається через забруднені руки, воду, їжу або контакт із хворою людиною.
 

Під час інфекції збудники та продукти їхньої життєдіяльності подразнюють травний тракт і запускають механізми, які активують блювотний рефлекс. Блювання може починатися раніше за діарею або виникати одночасно з нею.
 

Серед поширених причин є ротавірусна та норовірусна інфекції, а також деякі бактеріальні харчові інфекції. Водночас за самим характером блювання неможливо точно визначити збудника. Подібні симптоми можуть виникати також при харчовому отруєнні, апендициті, кишковій непрохідності, побічній дії ліків та інших станах.

Залежно від причини блювання може бути одноразовим або повторюватися багато разів. Часто воно супроводжується нудотою, водянистою діареєю, спазмами в животі, слабкістю та підвищенням температури.

Найважливіше ускладнення це зневоднення, яке виникає через втрату води та солей. Його ознаками можуть бути сухість у роті, сильна спрага, зменшення кількості сечі, темний колір сечі, запаморочення та виражена слабкість. У дітей також можуть з'являтися плач без сліз, сухі губи, незвична сонливість і помітно менша кількість мокрих підгузків.

Якщо людина не може втримати навіть невелику кількість рідини, ризик зневоднення зростає. Особливо уважно потрібно стежити за станом немовлят й маленьких дітей, у яких погіршення може відбуватися швидше.

Насамперед потрібно почати обережно відновлювати втрату рідини. Найкраще для цього підходять аптечні розчини для пероральної регідратації, які містять воду, глюкозу та електроліти в необхідних пропорціях.

Пити варто часто й невеликими порціями. Якщо після блювання одразу випити багато води, це може спровокувати новий напад. Тому доцільно починати з маленьких ковтків або чайної ложки розчину з короткими інтервалами, поступово збільшуючи об'єм, якщо рідина утримується. Якщо блювання повторилося, можна зробити коротку паузу й знову почати давати рідину малими порціями.

Звичайна вода може доповнювати пиття, але за значних втрат через блювання та діарею розчин для регідратації допомагає краще відновлювати баланс електролітів. Солодкі газовані напої, нерозбавлені соки та енергетики для цього не підходять.

Не потрібно змушувати людину їсти під час активного блювання. Коли нудота зменшиться, можна поступово повертатися до звичного харчування невеликими порціями. Тривале голодування зазвичай не потрібне.

Немовлятам слід продовжувати грудне вигодовування, пропонуючи груди частіше, якщо дитина може смоктати.

Окрім того, не слід самостійно призначати протиблювотні препарати, антибіотики або засоби проти діареї. Вибір лікування залежить від віку, причини симптомів і загального стану людини. Деякі препарати можуть бути небезпечними для дітей або спричиняти побічні ефекти.

Медична допомога необхідна, якщо блювання повторюється й людина не може пити, сечовипускання стало рідкісним, з'явилися виражена слабкість, запаморочення, сплутаність свідомості або інші ознаки значного зневоднення.

Негайного огляду також потребують сильний або наростаючий біль у животі, напруження живота, блювання з кров'ю або зеленим вмістом, чорні випорожнення чи кров у калі. Висока температура в поєднанні з тяжким загальним станом також є приводом для термінової оцінки.

У немовлят, особливо перших місяців життя, повторне блювання потребує особливої уваги. Не варто відкладати звернення, якщо дитина відмовляється від пиття, стає млявою, має сухі слизові оболонки або помітно рідше мочиться.

 

Для профілактики важливо ретельно мити руки з милом після відвідування туалету, зміни підгузків і перед приготуванням їжі. Потрібно використовувати безпечну питну воду, добре термічно обробляти продукти, дотримуватися умов їхнього зберігання та уникати перехресного забруднення сирих і готових страв.
 

Якщо захворів хтось із членів родини, варто регулярно очищати поверхні, особливо у ванній кімнаті та на кухні, не користуватися спільними рушниками й дотримуватися правил гігієни. Під час деяких вірусних інфекцій людина може залишатися заразною навіть після зникнення симптомів.

Якщо стан погіршується, з'являються тривожні симптоми або людина не може втримати рідину, необхідно звернутися по медичну допомогу!