Хвороба котячих подряпин: що це за захворювання та як воно проявляється?

Навряд коли у нас в домівці з'являється домашній улюбленець, ми думаємо про хвороби чи інфекції які він може передавати. Тварини є частиною нашого життя, вони допомагають покращити настрій та справитися з самотністю. Однак пам'ятайте, що зневажливе ставлення до здоров'я тварин та правил гігієни можуть мати досить неприємні наслідки. Розберемо детальніше, які наслідки для нашого здоров'я може мати звичайна подряпина, яку заподіяв кіт.  

Хвороба котячих подряпин (феліноз, підгострий регіонарний лімфаденіт) - це патологічний стан, який має інфекційну природу та найчастіше виникає внаслідок подряпини або укусу кота.

 

Поширеність захворювання у середньому складає 1 випадок на 10 тисяч осіб.

Збудником захворювання є Bartonella henselae - грам-негативна паличка, яка міститься у слині кота. Вчені стверджують, що даний збудник є і мікрофлорі ротової порожнини мавп та собак, однак зараження людини відбувається саме від котів. Серед котів переносниками інфекції є блохи, відповідно існує зв'язок між збільшеними випадками фелінозу з осінньо-літнім періодом (сезон циклу розвитку бліх).

 

Передача інфекції як зазначалося вище відбувається шляхом дряпання та кусання кішками віком до шести місяців (у дорослих утворюється згодом імунітет).

Хворій людині не потрібно ізолюватися, оскільки випадки передачі інфекції від людини до людини не були встановлені.

Інкубаційний період захворювання складає 14 днів. Не виключаються випадки тривалості до місяця.

 

На початковому етапі захворювання утворюються папули в зоні подряпини або укусу з наступним розвитком лімфаденопатії упродовж двох тижнів та підвищенням температури (39-40°C).

 

Дуже часто утворені папули можуть мати гнійний вміст, що ускладнює діагностику, оскільки, наприклад при локалізації на обличчі можуть спочатку сприйнятися за звичайні вугри.

 

При розвитку лімфаденопатії, над ділянкою лімфатичного вузла шкіра стає гіперемованою з можливим розвитком нагноєння. 

 

Додатково у хворого можуть виникати скарги на підвищену сонливість, слабкість, головний біль. 

 

Щодо перебігу інфекції, то зазвичай захворювання раптово минає упродовж двох-чотирьох місяців. Більш тяжкий перебіг характерний для осіб з імунодефіцитом. У такому випадку розвивається тяжке системне захворювання або появляються нетипові симптоми у вигляді енцефаліту, артриту, невралгії, тромбоцитопенічної пурпури та ін.

У випадку тертя очей після контакту зі збудником можливий розвиток кон'юнктивіту та набряку завушних лімфатичних вузлів. 

Методи діагностики базуються на проведенні біопсії лімфовузлів з наступним гістологічним дослідженням тканини, серологічної діагностики та шкірно-алергічних проб.

При легкому або середньому ступені важкості перебігу захворювання проводиться тільки консервативне симптоматичне лікування.

Антибіотикотерапія розглядається як основа лікування при важкому протіканні захворювання. 

Після хвороби у людини формується довічний імунітет.

 

Власникам домашніх тварин рекомендується проходити періодичні профілактичні огляди та не забувати водити до ветеринара й свого домашнього улюбленця проводячи йому всі необхідні щеплення. Після контакту з  твариною та після прибирання за ним - необхідно проводити ретельну гігієнічну обробку рук. Варто запобігати появі подряпин та укусів, а у разі їх виникнення ретельно промити уражене місце великою кількістю води з милом та продезінфікувати рану антисептичним засобом (не перекису воднем!).

Якщо тварина виглядала не типово та мала ознаки хвороби - негайно зверніться до лікаря.