Дифтерія: чому необхідно вакцинуватися?

Дифтерія є небезпечним інфекційним захворюванням, яке становить загрозу для життя. Найбільш сприйнятливі до нього діти. Але за останній час подвоїлася захворюваність й серед дорослого населення.
 
Дифтерія – це гостре інфекційне захворювання, збудником якого є бактерія Corynebacterium diphtheriae. Запальний процес найчастіше відбувається в ротоглотці, трохи рідше зачіпає гортань, бронхи, шкіру.

Дифтерія передається повітряно-крапельним шляхом (при кашлі або чханні), або контактно-побутовим методом (при контакті з предметами, з якими стикалася інфікована людина).

Джерелом інфекції є хвора людина або здоровий носій. Чим важче проходитиме захворювання, тим більше бактерій виділятиметься хворим.
Інкубаційний період становить близько двох-п'яти днів.

Види дифтерії

За ступенем тяжкості:

• локалізована форма: характерне підвищення температури та утворення  через два дні нальоту;
• поширена форма: утворення нальоту на зіві та ротоглотці;
• токсична форма дифтерії: характерно розвиток набряку шиї та стрімким підвищенням температури тіла. Дифтерійні плівки щільні та поширюються по всій носоглотці;
• блискавична дифтерія: у зв'язку зі стрімким поширенням ускладнень (блювання, судоми, висока температура, низький артеріальний тиск) настає загибель пацієнта. Дифтерійні плівки не встигають сформуватися.

Як проявляється дифтерія?

Симптоми починають проявлятися зазвичай на другий-п'ятий день після зараження.

• підвищення температури до 40°С;
• слабкість;
• підвищена пітливість;
• біль у горлі, важко ковтати;
• бліда шкіра;
• головний біль;
• кашель та осиплість голосу;
• запалені слизові оболонки мигдаликів, зіву, гортані;
• специфічний солодкуватий запах з рота;
• утворення на мигдалинах чи інших уражених органах, плівок біло-сірого кольору з перламутровим відтінком. Вони важко видаляються, а при знятті залишають рану, яка кровоточить;
• збільшення лімфатичних вузлів.

Діагностика

Лікар проводить повний огляд пацієнта, з вислуховуванням скарг та аналізом
клінічної картини. Додатковими методами діагностики є:

• лабораторні аналізи крові (загальний, серологічний аналізи);
• бактеріологічний мазок із носа та зіву на визначення дифтерійної палички;
• ПЛР-діагностика.

Також важливо провести диференціальну діагностику, з метою виключити абсцес горла, інфекційний мононуклеоз, кандидоз ротової порожнини.

Лікування

1. Хворому забезпечується постільний режим, з дотриманням дієти (в режимі ізоляції!).
2. Застосовується протидифтерійна сироватка, яка усуває токсин та запобігає розвитку ускладнень.
3. Антибактеріальна терапія, для усунення бактеріального збудника.

Також під час лікування необхідні контрольні забори посівів із зіву, для визначення ефективності від лікування. 

Ускладнення

• ураження серцево-судинної системи;
• набряк гортані, який може викликати зупинку дихання;
• пневмонія;
• набряк мозку;
• порушення з боку неврологічної системи;
• летальний результат.

Профілактика

Щеплення від дифтерії є основним методом профілактика.  Воно робиться шляхом введення дифтерійного анатоксину.
 
Вакцинація проводиться у вигляді комбінованої вакцини (від дифтерії, правця, кашлюку).

Оскільки стійкість до дифтерії з роками знижується, дорослим необхідно вакцинуватися кожні 10 років.

Дифтерія, відноситься до небезпечних захворювань. Вакцинація є обов'язковою та єдиною процедурою щодо попередження дифтерії. Необхідно пам'ятати, що проведення її не дає стовідсоткової гарантії того, що людина не зможе захворіти. 

Але при інфікуванні, захворювання пройде в легкій формі, на відміну при відсутності методів профілактики.

Автор: Наталія Холявицька