Сифіліс: симптоми інфекції

Сифіліс, одне з найнебезпечніших захворювань, що передається статевим шляхом. Збудником є спірохета Treponema pallidum. Найчастіше діагностується у віці 20-30 років, як у чоловіків, так і у жінок. Дуже важливо вчасно діагностувати захворювання, оскільки в протилежному випадку можуть виникнути системні ураження органів.

Сифіліс– це хронічне інфекційне захворювання, яке належить до групи венеричних хвороб та характеризується ураженням шкіри, слизових оболонок, органів та цілих систем організму.

Класифікація

Інкубаційний період сифілісу: з моменту зараження до виникнення перших симптомів триває від 14 днів до двох місяців.

Первинний (від 3-4 тижнів): утворюється в місці проникнення збудника, виразка червоного кольору (шанкр). Найчастіша локалізація, це статеві органи, анальний отвір, ротова порожнина. Згодом шанкр з'являється у множинній кількості та відбувається збільшення лімфатичних вузлів, які розташовані поруч.

Вторинний (6-9 тижнів): хворий скаржиться на загальну слабкість, підвищену температуру. З'являється висип на тілі (гнійного характеру або у вигляді пухирців), який періодично зникає.

Третинний (через 3-5 років, з того моменту як інфекція потрапила в організм): причиною настання третинної форми є відсутність лікування. Уражається організм аж до головного та спинного мозку. Зовні шкіра та слизові вражені, відбувається їх розпад.

Причини

Збудником сифілісу є бліда трепонема, яка тривалий час залишається активною у вологому середовищі (слиз, слина, гній).

Шляхи передачі:

1. Незахищений статевий акт: бактерії, які присутні на слизових однієї людини, швидко переносяться до іншої.
2. Від матері до дитини: при невиліковному сифілісі під час протіканні вагітності, відбувається зараження плода. Що призводить або до втрати плода на ранніх термінах вагітності або народження дитини з вродженим сифілісом та наявністю ураження шкіри й органів.
3. Побутовий спосіб передачі: передається через предмети особистої гігієни.
4. Трансфузійна передача: більш рідкісні випадки виникнення. Може передаватися через переливання зараженої крові або бути пов'язаним з наркоманією.

Діагностика

Діагностувати захворювання можливо на прийомі у гінеколога, уролога або венеролога.

Лікар проводить огляд, для виявлення ознак захворювання, а також збирає анамнез.

Додатково призначається:

• лабораторні аналізи крові (серологічне дослідження);
• дослідження спинномозкової рідини;
• мікроскопічне дослідження мазка зі шкіри та слизових;
• додаткові обстеження ЦНС та внутрішніх органів.

Лікування

Лікування буде залежить від того, на якій стадії діагностували захворювання. Чим раніше поставлений діагноз, тим швидше завершитися курс лікування.
 
Медикаментозна терапія:

• антибактеріальна терапія ряду пеніциліну;
• протигрибкові препарати жінкам (оскільки приймання антибіотиків викликає кандидоз);
• вітамінотерапія;
• антигістамінні.

Ускладнення

Захворювання здатне уражати будь-які органи та системи організму, але найбільш поширені це вісцеральна та неврологічна форма ускладнень:

• менінгіт;
• ураження серцево-судинної системи;
• втрата зору та слуху;
• ураження скелетної мускулатури (з'являються мимовільні рухи);
• порушення пам'яті;
• зовнішні дефекти на шкірі;
• загальне погіршення якості життя.

 Профілактика

1. Використання бар'єрних методів контрацепції.
2. Уникнення випадкових статевих зв'язків.
3. Дотримання особистої гігієни.
4. Профілактичні огляди у лікаря, зі здачею всіх необхідних аналізів.

Дуже часто людина навіть може не підозрювати, що хвора.  Звертаючись за допомогою, коли патологія викликала ряд ускладнень.  Тому, подбайте про своє здоров'я передчасно, дотримуйтеся методів профілактики та щорічно проходьте консультацію у гінеколога / уролога.

Автор: Наталія Холявицька