Аноксія: основні причини повної відсутності кисню в організмі

Аноксія – це патологічний стан, при якому організм або окремі його органи повністю позбавлені кисню. Це відрізняє її від гіпоксії, де кисню менше, ніж потрібно, але він все ж надходить. Аноксія це надзвичайно небезпечний стан, який швидко призводить до порушень роботи мозку, серця та інших життєво важливих органів.

Аноксія може розвиватися різними шляхами:

• через порушення дихання, коли легені не здатні забезпечити кров киснем, наприклад при тяжкій пневмонії чи дихальному дистрес-синдромі;

• при блокуванні доставки кисню кров’ю, наприклад через критичне зниження гемоглобіну або серцеву недостатність;

• токсичне ураження клітин кисневим голодуванням, наприклад при отруєнні чадним газом;

• різке припинення кровообігу, як при зупинці серця або тяжкій крововтраті.

У будь-якому випадку, аноксія швидко призводить до пошкодження клітин. Мозок особливо чутливий до нестачі кисню. До прикладу ушкодження може статися вже через 3–4 хвилини, а через 10 хвилин аноксії можливий смертельний результат.

Мозок: швидко втрачає здатність працювати, з’являється сплутаність, порушення свідомості, судоми. Довготривала аноксія призводить до стійких неврологічних порушень, порушень пам’яті, рухових функцій та мови.

Серце: дефіцит кисню спричиняє аритмії та серцеву недостатність. Навіть коротка аноксія може спровокувати інфаркт міокарда.

Легені: при тяжких захворюваннях дихальної системи аноксія часто ускладнює перебіг, погіршуючи газообмін.

Нирки та печінка: органи, що високо чутливі до кисневого голодування, можуть зазнати функціональних порушень, що згодом потребує тривалої терапії та реабілітації.

На ранніх стадіях симптоми можуть бути неспецифічними: легка слабкість, запаморочення, прискорене серцебиття. У міру прогресування з’являються ціаноз (синюшність губ та кінчиків пальців), судоми, втрати свідомості. Тривала аноксія призводить до коми та поліорганної недостатності.

Слід пам’ятати, що деякі пацієнти з COVID 19 можуть мати так звану «тиху гіпоксію», коли рівень кисню в крові падає, але відчуття задишки відсутнє. Це підвищує ризик розвитку аноксії непомітно для людини.

Під час важких випадків COVID 19 відбувається ураження легень і порушується газообмін. Критичне зниження кисню у крові може спричинити аноксію навіть у молодих пацієнтів без супутніх хвороб. Саме тому під час спалахів COVID 19 важливо уважно спостерігати за симптомами та вимірювати насичення киснем у крові, особливо у людей із групи ризику: літніх, із хронічними хворобами серця, легень або нирок.

Для підтвердження аноксії використовують пульсоксиметрію, артеріальні гази, лабораторні аналізи крові, а також електрокардіографію та нейровізуалізацію мозку. Дослідження допомагають оцінити ступінь ураження органів та визначити тактику лікування.

Аноксія потребує невідкладної допомоги. Першочергове завдання - відновити кисень у тканинах. Часто це здійснюють за допомогою кисневої терапії, механічної вентиляції легень, підтримки серцевої діяльності та контролю артеріального тиску. У тяжких випадках застосовують терапевтичне охолодження мозку, щоб знизити метаболічні потреби клітин у кисні.

Після стабілізації стану проводиться тривала реабілітація: фізіотерапія, психологічна підтримка, логопедія та нейропсихологічні методи відновлення когнітивних функцій. Вчасна реабілітація значно підвищує якість життя пацієнтів, які перенесли аноксію.

Уникнення аноксії пов’язано з підтриманням здоров’я серцево-судинної та дихальної систем, своєчасним лікуванням респіраторних інфекцій, моніторингом рівня кисню у крові при підозрі на COVID 19 або інші дихальні хвороби. Регулярна фізична активність, збалансоване харчування та вакцинація проти COVID 19 й грипу допомагають знизити ризик тяжких ускладнень.