Чим небезпечний сальмонельоз та як захиститись у сезон харчових отруєнь?

Сальмонельоз являє собою гостре інфекційне захворювання, яке викликається бактеріями роду Salmonella. Найчастіше воно передається через заражені продукти харчування, особливо м’ясо, яйця, молочні продукти та страви, що не пройшли належної термічної обробки. Ураження шлунково-кишкового тракту є найтиповішим проявом цієї інфекції, однак у деяких випадках можливе ускладнення з розвитком генералізованих форм.

Основні причини

Джерелом інфекції є заражені тварини або люди. Сальмонели потрапляють у продукти харчування під час забою худоби, порушення правил гігієни на підприємствах харчової промисловості або при домашньому приготуванні їжі. У літній період ризик зараження зростає через підвищену температуру, що сприяє швидкому розмноженню бактерій у продуктах.

Інфікування найчастіше відбувається через:

• споживання сирих або недостатньо оброблених яєць;

• вживання м’яса або риби, що не пройшли належної термообробки;

• вживання немитих овочів і фруктів, які контактували із зараженою поверхнею;

• порушення гігієни під час приготування їжі або спільного користування посудом.

Особливо вразливими до інфекції є діти, літні люди та особи зі зниженим імунітетом.

Перші симптоми зазвичай з’являються протягом 6–72 годин після потрапляння бактерій до організму. Найчастіше сальмонельоз має гастроінтестинальну форму, яка характеризується гострим початком із підвищенням температури, ознобом, слабкістю, болем у животі, нудотою, блюванням і рідкими випорожненнями. Стілець може бути водянистим, із домішками слизу або зеленуватого кольору.

Тривалість гострого періоду зазвичай складає від 3 до 7 днів. Однак навіть після зникнення симптомів бактерії можуть залишатися в організмі й виділятись із фекаліями, створюючи ризик поширення інфекції серед оточення.

Підозра на сальмонельоз виникає на підставі характерної клінічної картини, особливо в поєднанні з епідеміологічними даними. Наприклад, нещодавнє вживання потенційно небезпечної їжі або спалахи хвороби в колективі. Для підтвердження діагнозу лікар призначає бактеріологічне дослідження калу, блювотних мас або залишків їжі. Зразки надсилаються до лабораторії, де визначається наявність сальмонел.

У складніших випадках, зокрема при генералізованих формах, проводять посів крові або сечі. Також застосовують серологічні методи дослідження, які допомагають виявити антитіла до Salmonella в організмі. Проте ці тести інформативніші на пізніших етапах хвороби.

Основу лікування складає підтримка водно-сольового балансу організму, який часто порушується через часту діарею та блювання. Пацієнтам рекомендується вживання великої кількості рідини, а в разі зневоднення призначаються регідратаційні розчини, які можна приймати як перорально, так і внутрішньовенно.

У легких випадках хвороба проходить самостійно й не потребує антибіотиків. Натомість важкі форми, особливо з генералізацією інфекції, потребують госпіталізації та застосування антибактеріальних препаратів, підібраних згідно з чутливістю збудника.

Крім того, можуть призначатися препарати для полегшення симптомів, наприклад, жарознижувальні або спазмолітики. Призначення пробіотиків обговорюється індивідуально й залежить від стану пацієнта.

У період одужання важливо дотримуватись щадної дієти, поступово відновлюючи нормальне харчування.

Сальмонельоз це захворювання, якому значною мірою можна запобігти за умови дотримання гігієнічних норм. Тому важливо ретельно мити руки перед приготуванням їжі та після контакту з сирими продуктами, дотримуватися правил зберігання харчів, не вживати сумнівні або зіпсовані продукти. Особливу увагу слід приділяти якості води та харчування під час подорожей.

Системи громадського здоров’я також відіграють ключову роль у запобіганні поширенню сальмонельозу, особливо через контроль за санітарним станом харчових підприємств, ринків і ресторанів.