Основні симптоми появи спайок черевної порожнини

Спайка – це ділянка рубцевої тканини, яка з’єднує дві тканини, що в нормі зазвичай не з’єднані. Спайки зазвичай утворюються після операцій на черевній порожнині. В основному рубцева тканина утворюється між петлями тонкої кишки.

Хоча вони також можуть утворюватися між органом та стінкою черевної порожнини. Спайки можуть виглядати як тонкі листи тканини, схожі на пластикову плівку, або як товсті фіброзні смуги.

Причиною їх появи є травма черевної порожнини або запальний процес. Вони можуть навіть утворитися внаслідок оперативного втручання на черевній порожнині. 

Як зазначалося вище спайки являють собою рубцеву тканину, що утворилися після перенесеного оперативного втручання чи запального процесу.

Відповідно спайки жовчного міхура виникають навколо органу. Так смуги рубцевої тканини спричиняють «склеювання» органу з навколишніми тканинами черевної порожнини. Причиною цього може бути перенесення операції на черевній порожнині або коли такий стан, як жовчні камені, викликає запалення в жовчному міхурі.

При цьому симптоми не завжди присутні. 

У багатьох випадках абдомінальні спайки не викликають жодних помітних симптомів та не потребують лікування. Однак є виключення, коли даний стан спричиняє появу больових відчуттів та спазмів.

Небезпеку спайки становлять при обструкції кишківника коли їжа, рідина, повітря та відходи не можуть проходити через нього. При цьому у людини можуть виникати сильні больові відчуття, здуття живота, нудота та блювання, неможливість відходження газів або калу.

Спайки є результатом того, що тіло створює рубцеву тканину в процесі загоєння після травми. Так тіло відновлює пошкоджену тканину всередині черевної порожнини. Це так звані внутрішні шрами. Якщо орган або тканина зазнали пошкодження імунна система запускає запалення, щоб загоїти тканину. У результаті цього тканина утворює рубцеву тканину. Одна на відміну від рубців які можуть бути на шкірі, спайки не зникають, а можуть сприяти злипанню пошкоджених поверхонь. 

За статистикою близько у 90% людей, які перенесли відкрите оперативне втручання на черевній порожнині, розвиваються спайкові процеси. 

Менший відсоток припадає на пацієнтів, що перенесли лапароскопічну операцію, яка передбачає виконання невеликих розрізів та використання тонкої трубки з камерою та іншими невеликими хірургічними інструментами.

Спайки можуть утворюватися у відповідь на будь-яку травму, стан або лікування, яке викликає запалення в черевній порожнині, зокрема це апендицит, хвороба Крона, ендометріоз, лікування раку (променева терапія) та ін..

Деякі спайки в черевній порожнині можуть спричинити непрохідність кишківника, що є небезпечним для життя людини. Також вони можуть заважати органам вільно рухатися та своєю чергою спричинити тривалий хронічний вісцеральний біль у тазу чи животі.

У жінок це ще небезпечно ризиками безпліддя.

Запідозрити наявність спайок лікар може на основі виниклих симптомів та даних анамнезу пацієнта. Візуалізаційно виявити абдомінальні спайки не можна, однак вони можуть допомогти виявити обструкцію кишківника, що пов’язана з ними.

Прикладом таких обстежень є рентгенографія, КТ, гістеросальпінгограма (при закорковуванні матки або маткових труб).

Хірургічне втручання — єдиний спосіб точно дізнатися про наявність спайок.

При цьому операція необхідна для роз’єднання спайок, що дозволить органу відновити нормальний рух та зменшити симптоми. Однак ризик утворення більшої кількості спайок зростає з більшою кількістю операцій.

Тому лікар при відсутності серйозної причини до оперативного втручання швидше за все уникатиме його.

Також операція може знадобитися для видалення спайок на матці, які викликають труднощі з зачаттям.

Загалом спайки зазвичай починають утворюватися протягом перших кількох днів після операції, але вони можуть не виявляти симптомів протягом місяців, років або навіть ніколи.