Синдром Барретта: що це за захворювання та як проявляється?

Синдром Барретта належить до рідкісних, однак одночасно й до небезпечних станів травної системи. Адже у більшості випадків синдром являється фоновим передраковим станом для розвитку аденокарциноми стравоходу. Розберемо, якими симптомами супроводжується патологія, та які причини її появи.

Стравохід Барретта (синдром Барретта)– це патологічний стан який характеризується заміщенням частини плоского епітелію слизової оболонки дистального відділу стравоходу на метапластичний циліндричний епітелій. Це відбувається в області з’єднання стравоходу зі шлунком.

До основної причини яка спричиняє розвиток синдрому Барретта належить гастроезофагеальна рефлюксна хвороба – патологія хронічного характеру, яка супроводжується спонтанним ретроградним надходженням в стравохід шлункового або дуоденального вмісту, з наступним пошкодженням дистального відділу стравоходу та появою характерних симптомів (печія, дисфагія).

При підтвердженні діагнозу – синдром Барретта, надалі хворий потребує постійного систематичного спостереження, оскільки синдром значно підвищує ризики розвитку раку стравоходу. Хоча існують випадки коли рак взагалі не діагностується або розвиваються передракові зміни в тканині (дисплазія).

Причини

• спадковий фактор;
• гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, коли вміст шлунка потрапляє в стравохід, уражаючи езофагеальний епітелій з формування метаплазії;
• дуоденогастральна рефлюксна хвороба (вміст дванадцятипалої кишки потрапляє в шлунок);
• наявність хелікобактерної інфекції ;
• приймання певних медикаментозних препаратів, що ушкоджують багатошаровий плоский епітелій стравоходу;
• шкідливі звички (куріння, зловживання алкоголем);
• неправильне харчування, надмірна маса тіла;
• виразка шлунку;
• наявність в анамнезі оперативних втручань на шлунку.

Також варто зазначити що в зону ризику входять чоловіки старше 55 років.

Симптоми

Зазвичай синдром Барретта не має яскраво виражених клінічних проявів, однак варто звернути увагу на дискомфортні відчуття у вигляді:

• печії;
• першіння в горлі;
• нудоти;
• больових відчуттів в шлунку після вживання їжі;
• відрижки.

Надалі при розвитку метаплазії порушується ковтання (дисфагія). При стрімкій втраті ваги, блюванні, анемії та розвитку кровотеч існують підозри на аденокарциному.

Діагностика

Лікар гастроентеролог проводить фізикальний огляд пацієнта, паралельно збираючи анамнез та аналізуючи розвиток клінічної картини.

Для підтвердження діагнозу призначається ряд діагностичних методів обстеження:

• лабораторні аналізи крові, сечі та калу;
• УЗД;
• рентгенографія;
• ендоскопічні обстеження з наступним проведенням біопсії;
• харчова манометрія (дослідження моторики стравоходу).

Також додатково призначається консультація онколога.

Лікування

Лікування буде залежати від стадії захворювання та його проявів.

Терапія буде направлена на усунення проявів симптомів та зниження ризиків розвитку аденокарциноми стравоходу.

Медикаментозна терапія включає призначення препаратів направлених на пригнічення утворення кислоти в шлунку та зменшення інтенсивності шлунково-стравохідного рефлексу (антациди, прокінетики, антисекреторні препарати).

Оперативне втручання проводиться у разі діагностування дисплазії, розвитку кровотеч. Видаляється уражений сегмент стравоходу методом теплового впливу (радіочастотна абляція, багатополярна коагуляція), холодом (кріотерапія) або шляхом використання світла та спеціальних хімічних речовин (фотодинамічна терапія).

Окрім того, пацієнту необхідно радикально змінити свій спосіб життя (відмовитися від шкідливих звичок, правильно харчуватися).

Специфічної профілактики синдрому Барретта не існує, одна важливо вчасно лікувати захворювання ШКТ, в тому числі й гастроезофагеальне захворювання з метою знизити ризики розвитку синдрому.

Дуже важливо не ігнорувати виниклі симптоми та вчасно звернутися до лікаря, це дасть можливість зупинити розвиток ураження тканин стравоходу на ранньому етапі, а саме до появи онкологічного процесу. 

Автор: Наталія Холявицька