Склеродермія: основні причини ураження сполучної тканини
Склеродермія - це патологічний стан при якому спостерігається ураження сполучної тканини. Так відбувається порушення мікроциркуляції та продукування колагену. Склеродермія є системним захворюванням, при якому розвивається прогресуючий фіброз. Це як наслідок призводить до ураження не тільки шкірного покриву, але й внутрішніх органів викликаючи їх недостатність.
Попри зменшення кількості випадків склеродермії на сьогодні, захворювання все ще залишається небезпечним та потребує вчасного надання допомоги.
В зону ризику по розвитку склеродермії входять жінки віком від 30-50 років.
Які провокуючі фактори склеродермії?
- Спадковий фактор.
- Стреси на постійній основі.
- Приймання певних медикаментозних препаратів (наприклад, при проходженні хімієтерапії).
- Потрапляння до організму вірусів та бактерій.
- Патології за сторони ендокринної системи.
На сьогодні точно встановлено, що склеродермія зазнає великого впливу при наявності у пацієнта хвороби Рейно та синдрому Шегрена.
Симптоми
Клінічна картина захворювання варіюватиметься в залежності від його виду. Так розрізняють три форми склеродермії: обмежену, дифузійну та системну.
При обмеженій формі на окремих ділянках шкірного покриву (найчастіше обличчя або верхні кінцівки) утворюються плями. Забарвлення цих плям може бути фіолетового або рожевого кольорів, а форма різнитися від овальної до видовженої. Згодом ці плями жовтішають та стають грубішими, а в ділянках їх зосередження спостерігається випадіння волосся та припинення функціонування сальних залоз. Тривалий час захворювання може бути непомітним.
При дифузійній склеродермії шкіра стає дуже щільною, що як наслідок призводить до її атрофії. У тому випадку, якщо ураження зосереджується на обличчі характерним симптомом є звуження ротового отвору.
Для системної форми захворювання характерний найбільш тяжкий перебіг, адже ураження розповсюджується по всьому тілу. Шкіра набуває твердості та жовтіє, що впливає на якість життя хворого та не дає можливості йому нормально пересуватися. Додатково підвищується температура, виникає головний біль та біль у м'язах.
До загальних проявів можна віднести наступні стани:
синдром Рейно;
- ураження шкіри, яке відбувається у три фази, від набряку та склерозу до атрофії;
- патологічні зміни зі сторони ШКТ (атрофія сосочків язика, дисфагія);
- ураження опорно-рухового апарату (біль в суглобах, скутість рухів);
- ураження дихальної та серцево-судинної систем (задишка, тахіпное, гіпертензія, тампонада серця).
Діагностика та лікування
Першочергово перед встановленням діагнозу лікар дерматолог проводить огляд хворого зі встановленням анамнезу та аналізу клінічної картини.
Наступним етапом є призначення лабораторних аналізів крові, імунологічні дослідження. Візуалізація склеродермії відбувається шляхом проведення рентгенографії, ЕКГ, ендоскопії, біопсії шкіри та ін.
Лікування склеродермії є індивідуальним та залежатиме від ступеня ураження та виду захворювання. Обов'язковим є проведення медикаментозної терапії.
Оскільки повністю вилікуватися від захворювання неможливо, то важливо усунути провокуючі фактори, які загострюють перебіг та скорегувати спосіб життя хворого, відмовившись від шкідливих звичок та дотримуючись дієти.
Також з метою збереження функціональної здатності призначаються фізіотерапевтичні процедури, кінезотерапія.
У складних випадках можливе застосування оперативного втручання з метою позбавлення ураженої шкіри.
Після проведеного лікування пацієнт проходить період реабілітації з метою зменшення рівня фіброзу та ускладнень зі сторони судин.
Склеродермія це хронічне захворювання, яке може супроводжувати людину упродовж багатьох років тому з метою зниження загострення та контролювання перебігу патології необхідно проводити профілактичні заходи, які призначив лікар.