Як позбутися болю під час сексу?

Диспареунія – проблема, про яку дуже мало говорять. Насправді, близько 60% жінок хоча б колись спостерігали у себе симптоми, характерні для цього розладу, але більшість представниць прекрасної статі просто соромиться говорити про це гінекологу.

Що таке диспареунія?

Таким загадковим терміном (лат. dis — розділення, відділення, заперечення + грец. pareunos — той, хто спить з ким-небудь в одному ліжку) називають «нездатність досягати оргазму при нормальному (з погляду «техніки») статевому акті з постійним партнером через порушення сексуального почуття та сексуальних реакцій жінки, у т.ч. статеву холодність». Таке визначення подає Фармацевтична енциклопедія України за редакцією професора В.П. Черниха. Дехто розглядає диспареунію як різновид дисфункції статевих стосунків з боку обох сексуальних партнерів. Акушер-гінеколог Ірина Серпенинова диспареунією називає біль у статевих органах, який виникає безпосередньо до, під час та після статевого акту.

Яке б визначення ми не брали до уваги, очевидним є те, що внаслідок існування такої проблеми жінка втрачає інтерес до статевих зносин через нездатність відчути оргазм. Больові відчуття жінки під час сексу іноді можуть бути такимипотужними, що викликають не просто байдужість жінки до статевого життя, а навіть відразу.

Чому вчені усе-таки здебільшого пов’язують цей розлад з жінками? Все просто. У жінок є набагато більше можливих точок локалізації болю – як на зовнішніх статевих органах, так і глибоко всередині внутрішніх структур тазу. При цьому біль може не мати чіткої локалізації, розсіюючись приблизно в одній ділянці, але не маючи однієї точки. Біль може мати різну інтенсивність і виникає під дією певної першопричини, регулярно повторюючись згодом під впливом багатьох фізичних, психологічних та фізіологічних факторів.

Причини розладу

Велику роль у розвитку диспареунії відіграють індивідуальні особливості організму жінки:

• спадковість
• конституція тіла
• особливі схильності  та потяги
• індивідуальні моделі сексуальної поведінки

Але існує і ряд інших причин,  внаслідок яких  може виникати дисфункція. Наведемо кілька з них.

1. Наявність інфекції, аномалій, запальних процесів, дегенеративних змін, травм статевих органів.
2. Соматичні захворювання і невротичні розлади.
3. Очікування негативу. Якщо раніше під час близькості з сексуальним партнером жінка не відчула оргазму, вона буде очікувати, що цього не станеться знову.
4. Страх перед небажаною вагітністю або зараженням венеричними хворобами та інші переживання, загальний психологічний фон в момент статевої близькості або перед нею.
5. Відсутність довіри та кохання до партнера.
6. Невміння партнерів пристосуватися одне до одного, їхня невідповідність, неузгодженість дій під час статевого акту.
7. Недостатня сексуальна стимуляція з боку чоловіка.
8. Відсутність комфорту: невідповідне для статевої близькості місце, поспіх, несприятливі естетичні та гігієнічні умови.
9. Нерегулярні, рідкісні чи короткотривалі статеві стосунки.
10. Слабке лібідо.

Які жінки найбільш схильні до диспареунії?

Стандартного образу жінки з конкретним набором характеристик, які вказували б на її схильність до диспареунії немає. Але науковці все ж таки з’ясували, що ті жінки, які відчувають дискомфорт чи навіть біль при введенні тампону, або при огляді гінеколога, найчастіше відчувають незручності і при статевому контакті. Психологічні портрети таких жінок теж надзвичайно різні, проте можна помітити, що у багатьох серед них доволі негативне ставлення до сексу, а теплі почуття до свого партнера практично відсутні.

Крім того, у жінок, що страждають від диспареунії доволі часто спостерігаються схожі гінекологічні проблеми (міома матки, ендометріоз, запалення, інфекції, що передаються статевим шляхом) та загальносоматичні (цукровий діабет, захворювання сечового міхура і прямої кишки, шкірні захворювання). Розповсюдженим явищем є травми внутрішніх та зовнішніх статевих органів, а також операції органів сечовидільної системи та черевної порожнини.

Обстеження

Діагностують диспареунію, окрім стандартних гінекологічних методів, шляхом анамнезу, тобто детального розпитування пацієнток про їхнє самопочуття та уважного аналізу їхніх скарг. Під час опитування жінка повинна бути готовою відповідати на найрізноманітніші запитання спеціаліста, оскільки ця частина є ключовою під час встановлення діагнозу. Гінекологічні обстеження лише підтверджують і уточнюють інформацію. Обстеження, за бажанням пацієнтки, може бути припинене в будь-який момент.

Після комплексу обстежень лікар призначить відповідне лікування, залежно від того, яку форму диспареунії він визначить. Їх, до речі, існує дуже багато, і кожна має свої причини виникнення з різним ступенем та характером вираження болю чи дискомфорту. Важливим етапом лікування, окрім медичних препаратів та процедур, у багатьох випадках стане курс психотерапії (якщо, звісно, причина диспареунії не органічного характеру), який допоможе подолати, перш за все, психологічні бар’єри, що заважають жінці повноцінно функціонувати у плані сексуальному.

Висновок

Якщо не соромитися  і не нехтувати своїми фізіологічними потребами, вчасно звертатись до лікаря – у жінки є всі шанси позбутися неприємних больових відчуттів під час статевих зносин і почати нарешті жити, насолоджуючись кожною хвилиною перебування з партнером, якому вона довіряє.  

Автор: Анастасия Кугук
© Медицинский портал Здоров-Инфо
При использовании материалов статьи активная гиперссылка на zdorov-info.com.ua обязательна.