Гломерулонефрит: основні симптоми запалення нирок

Гломерулонефрит  —  це патологічний стан, що супроводжується розвитком запального процесу в ниркових клубочках, які своєю чергою складаються з дрібних кровоносних судин. Нагадаємо, функція клубочків полягає в фільтрації крові та виведенні зайвої рідини.

Відповідно в результаті запалення такий важливий орган як нирки просто може перестати функціонувати належним чином.
 

Залежно від початку перебігу гломерулонефрит може протікати в гострій та хронічній формах. Гострий гломерулонефрит є найбільш частою причиною розвитку гострої ниркової недостатності, у випадку якої хворий потребуватиме діалізу. Хронічна форма захворювання небезпечна термінальною стадією ниркової недостатності  та нефритичного синдрому. Деякі люди можуть мати гострий напад, а потім хронічний стан через роки.

Причини гломерулонефриту варіюватимуться залежно від перебігу. Так гостра форма захворювання виникає на тлі інфекційного процесу в організмі та наряду з цим порушення імунної системи. 
 

Прикладом захворювань, що можуть вплинути на появу гломерулонефриту є вовчак, амілоїдоз, гострий фарингіт, вузликовий поліартеріїт. Також тригером може виступати приймання нестероїдних протизапальних препаратів на тривалій основі або при перевищенні їх дозування.
 

Хронічна форма гломерулонефриту може розвиватися протягом кількох років без видимих ознак.  Це небезпечно тим, що процес ураження нирок прогресує, але хворий може навіть не підозрювати про це, аж до моменту повної ниркової недостатності. Що саме може спровокувати хронічний гломерулонефрит невідомо. Спеціалісти відмічають можливий вплив спадкового фактора та наявністю в анамнезі певних аутоімунних захворювань.  
 

Крім того, розвиток гострої форми захворювання може збільшити ймовірність появи надалі хронічного гломерулонефриту.

Варто зауважити, що гостра форма має раптовий початок. Тоді як хронічна супроводжується повільним перебігом без явної симптоматики.
 

До загальних проявів захворювання відносять: 

При хронічній формі до патологічного процесу також може приєднуватися набряк щиколоток та обличчя, больові відчуття в животі, часте сечовипускання вночі з  характерною пінистою сечею та ін..
 

Як зазначалося вище гломерулонефрит небезпечний нирковою недостатністю. До можливих симптомів порушення можна віднести появу швидкої стомлюваності та м’язових судом, нудоти та блювання, безсоння, сухості та свербежу шкіри.

Встановлення діагнозу відбуватиметься насамперед на основі лабораторного дослідження крові та сечі. Для підтвердження діагнозу може знадобитися біопсія нирок, аналіз невеликого зразка ниркової тканини.

Більше дізнатися про стан пацієнта можливо на основі проведення КТ, УЗД, рентгенографії. 
 

Тактика лікування залежатиме від перебігу гломерулонефриту та його форми й причини.

До прикладу, якщо в основі ураження нирок покладений розвиток артеріальної гіпертензії лікар призначить гіпотензивну терапію, включаючи інгібітори АПФ. Якщо причиною є інфекція, антибіотики допоможуть її усунути.

Якщо імунна система атакує нирки можливе призначення кортикостероїдів та проходження плазмаферезу. 
 

При хронічному перебігу захворювання пацієнтові необхідно буде внести корективи у свій раціон зменшивши кількість білка та солі. Контроль вживаної рідини також важливий. Додатково пацієнтові може знадобитися приймати діуретики, щоб зменшити набряк. 

При тяжкому та вчасно не пролікованому стані існують ризики розвитку ниркової недостатності. У цьому випадку може знадобитися діаліз, що полягає у фільтрації крові спеціальною машиною. Не є виключенням, що у майбутньому хворий потребуватиме пересадки нирки.

Тому варто розуміти, що при своєчасному виявленні гострий гломерулонефрит може бути тимчасовим та оборотним. А хронічний відповідно - може сповільнитися за допомогою раннього лікування.