Основні причини гострої затримки сечі
Процес сечовипускання є досить складним та життєво необхідним. Однак для людини часті позиви до відвідування туалету є суттєвим впливом на якість життя. А як розглядати випадки, навпаки, затримки сечі? Про це і поговоримо далі.
Затримка сечі – порушення, що супроводжується неможливістю сечового міхура повністю спорожнитися.
За статистичними даними більшість випадків даного стану припадає саме на чоловіків. При цьому до групи ризику відносять саме людей похилого віку.
Розрізняють два варіанти розвитку затримки сечі. Так якщо після сечовипускання сечовий міхур залишається повним, оскільки не спорожнюється повністю, діагностують гостру затримку сечі. При цьому бажання відвідати туалет залишається навіть при виділенні сечі у великому об’ємі. Зауважимо, що гостра форма виникає раптово та потребує негайної медичної допомоги. Протилежним випадком є коли симптоми турбують тривалий час і людина може мочитися, однак їй не вдається повністю спорожнити сечовий міхур. Діагностують хронічну затримку сечі.
Характерні ознаки
Клінічна картина гострої та хронічної форм затримки сечі дещо відрізняється.
Так при гострій затримці сечі симптоми виникають раптово. Окрім того, що неможливо помочитися при сильному бажанні та спробах, виникатиме біль або дискомфорт внизу живота. Відповідно чим довше триває затримка, тим інтенсивніші больові відчуття, тому, що сечовий міхур продовжує розширюватися та чинити тиск на навколишні нерви та тканини.
Хронічна затримка сечі виникає, коли людина може мочитися, але вся сеча не витікає з сечового міхура. Небезпека полягає в тому, що з часом такі залишки накопичуються та спричиняють «отруєння» організму токсинами. На початку людина може навіть не звертати увагу на виниклу проблему. До ознак хронічної затримки сечі можуть включати легкий та постійний дискомфорт внизу живота, часті позиви до сечовипускання, слабкий та переривчастий потік сечі, докладання зусиль аби помочитися.
Основні причини
- Обструкція (коли щось заважає виходу сечі з сечового міхура). Причиною обструкції можуть бути камені в нирках, набряк уретри або її звуження, закреп, тромб в уретрі, новоутворення.
- Приймання певних лікарських препаратів, що впливають на внутрішній сфінктер або спричиняють м’язову слабкість (наприклад, міорелаксанти, опіоїди, нестероїдні протизапальні).
- Ураження нервових закінчень поблизу сечовивідних шляхів. Відповідно це порушує механізм передачі нервових імпульсів від мозку до тіла. Причиною можу бути травма мозку або хребта, розсіяний склероз, ускладнення цукрового діабету, інсульт.
- Перенесені оперативні втручання (наприклад, на хребті, прямій кишці, органах малого таза у жінок).
- Інфекції або набряк нижніх сечовивідних шляхів (наприклад, уретрит, цистит).
Діагностика та тактика лікування
Встановити діагноз лікар може на основі даних анамнезу та аналізу клінічної картини з наступним фізикальним оглядом.
Додатково для підтвердження діагнозу необхідне проведення лабораторного дослідження сечі та крові, специфічних методів діагностики типу уродинамічних тестів чи визначення залишку після сечовипускання, цистоскопії, КТ та УЗД.
Тактика лікування обиратиметься в залежності типу порушення. Так гостра затримка сечі потребує негайного лікарського втручання. Насамперед буде встановлено катетер з метою виведення сечі. Хоча це не є довгостроковим рішенням, враховуючи що їх тривале застосовування може мати свої наслідки у вигляді ризиків приєднання інфекції.
У випадку хронічного розвитку захворювання лікування буде довготривалим з ймовірною першочерговою катетеризацією.
Також лікар може вставити невелику трубку, яка називається стентом, яку можна розширити та сприяти протіканню сечі. Відмітимо, що стент можна залишити в уретрі на тривалий термін. А от розширення уретри усуває стриктуру уретри шляхом введення все більш широких трубок.
Медикаментозна терапія залежатиме від причини затримки сечі. До прикладу антибіотики будуть доцільними при інфекціях. А от збільшення передміхурової залози можна лікувати за допомогою ліків або хірургічного втручання.
Відмітимо, що хірургічне втручання буде розглянуто якщо ліки та зміни способу життя не допомагають усунути затримку сечі. Знову ж таки тип операції залежатиме від причини.
Лікар може порекомендувати внести певні корективи у спосіб життя. Так доцільним буде пити рідину у певний час з метою контролювання часу сечовипускання та виконання спеціальних вправ для контролю м’язів тазового дна.
Загалом комбінація типів лікування може бути використана, щоб допомогти керувати симптомами та зменшити ризик ускладнень.