Основні симптоми зворотного потоку сечі

Ви напевно часто чули про гастроезофагеальний рефлюкс, коли вміст кислоти зі шлунку підіймається вгору до стравоходу. Однак чи знали Ви, про такий «ефект повернення» зі сторони сечовивідної системи?

Міхурово-сечовідний рефлюкс — це порушення, яке характеризується поверненням сечі з сечового міхура в один або обидва сечоводи. Нагадаємо, що сечоводи являють собою трубки, які з'єднують сечовий міхур з нирками.
 

Нагадаємо, що в нормі сеча тече в одну сторону, із нирок в сечоводи з наступним зберіганням у сечовому міхурі. Коли людина мочиться сеча випускається з сечового міхура. При міхурово-сечовідному рефлюксі сеча в сечовому міхурі повертається до сечоводу та нирок. Захворювання може мати як односторонній, так і двосторонній розвиток.
 

У більшості випадків такий тип патології спостерігається саме у дітей. Для дорослих міхурово-сечовідний рефлюкс є рідкістю.

Лікування обирається в залежності від проявів. Так не є виключенням коли діти просто переростають проблему, що не спричиняла їм жодного дискомфорту. Іншим варіантом розвитку патології є приєднання інфекції.

Як зазначалося вище міхурово-сечовідний рефлюкс рідко викликає характерну симптоматику.
 

У випадках же приєднання інфекційного процесу виникатимуть наступні скарги:

Враховуючи, що патологія зазвичай торкається дітей, до клінічної картини може приєднуватися закреп, нетримання сечі або її затримка.

У дорослому віці можуть розвиватися повторні інфекційні процеси в нирках.

Враховуючи, що інфекція є можливим ускладнення рефлюксу, це може спричинити ураження нирок та формування на них рубців. Це пов’язано з тим, що сеча, яка залишається в сечовивідних шляхах, забезпечує місце для росту бактерій.

Якщо рефлюкс має первинну форму, то першопричина його появи криється в атиповому розвитку клапана між сечовим міхуром та сечоводом. Тобто клапан не працює належним чином, що і спричиняє повернення сечі. Також більші ризики мають діти з патологіями нирок або сечовивідних шляхів.
 

Вторинна форма може бути спричинена обструкцією сечовивідних шляхів або ураженням нервових закінчень, внаслідок чого сечовий міхур не може належним чином розслабитися та сприяє утворенню тиску у ньому.

Як наслідок це призводить до «відправлення» назад сечі до нирок.

За статистичними даними більшість випадків припадає саме на дитячий вік. При цьому порушення має тенденцію до появи у дітей, у родині яких були присутні випадки захворювання.

Встановити діагноз можливо на основі УЗД, рентгенографії (сечовипускальна цистоуретрограма), лабораторного дослідження сечі та крові.
 

Тактика лікування буде спрямована на мінімізацію ризику інфекційного процесу. 
 

Можливі випадки, коли діти переростають патологію та не потребують лікування. Середнім віком для розвитку такого варіанту перебігу захворювання є 5-6 років.
 

При розвитку інфекційного процесу проводитиметься антибактеріальна терапія. 
 

При повторних випадках інфекції та формуванні рубців на нирках можливі показання до оперативного втручання. Так лікар може хірургічно змінити спосіб з’єднання сечоводу з сечовим міхуром, аби запобігти накопиченню сечі. Також можливе формування опуклості у вигляді введення гелю в сечовий міхур поблизу з’єднання сечоводу. Це ускладнює зворотній потік сечі.