Анатолій Самохін: «Військовий лікар ортопед-травматолог буквально витягнув мене з того світу. Тоді я й визначився з майбутньою професією»

Сьогодні, 20 травня, відзначається Всесвітній день травматолога. До цієї події ми підготували інтерв’ю з одним із провідних лікарів України у цій галузі, завідуючим Центром ургентної спеціалізованої ортопедо-травматологічної допомоги Київської міської лікарні №12, доктором медичних наук, професором, лікарем ортопедом-травматологом вищої категорії Анатолієм Вікторовичем Самохіним. Він розповів про свій досвід у професії, специфіку роботи центру, яким керує, та дав свою оцінку перспективам розвитку в Україні ортопедії, травматології та медицини в цілому.

Скільки років Ви працюєте в медичній сфері?

В медицині я з 15 років: після 8 класу вступив до Рівненського медичного училища. 36  років – мій стаж лікаря ортопеда-травматолога. Із них 34 роки я працюю в цій лікарні.

Чому Ви обрали саме ортопедію та травматологію?

Під час служби в армії, коли я виконував так званий інтернаціональний обов’язок на Близькому Сході, був серйозно поранений в хребет, після чого знаходився у військовому госпіталі в Білорусії, в Мінську. Там військовий лікар ортопед-травматолог буквально витягнув мене з того світу і повернув до нормального, активного, повноцінного життя. Тоді я й вирішив: якщо стану лікарем, то тільки ортопедом-травматологом. Після армії я вступив до медичного інституту в Києві із чітким розумінням того, яку спеціалізацію хочу отримати. І з 2 курсу я вже працював медичним братом в Ортопедичному інституті міста Києва. Таким чином, можна з повною відповідальністю говорити про те, що я свідомо обрав професію ортопеда-травматолога.

Ви стажувалися у клініках та університетах багатьох країн світу (США, ФРН, Нідерландів, Франції, Швейцарії, Чехії тощо). Що можете сказати про травматологію за кордоном і в Україні? Які паралелі доцільно провести?

Раніше в усьому світі високо цінувався професіоналізм лікарів ортопедів-травматологів із СРСР, Німеччини, Австрії, Італії та Швейцарії. Чому так відбувалося? Тому що Німеччина, Австрія та СРСР у свій час воювали та накопичували великий досвід лікування травм, пов’язаних із воєнними діями, а Швейцарія та Італія – це країни, в яких розвинений гірський туризм, де теж дуже високий рівень травматизму опорно-рухового апарату.

Але після розпаду СРСР пріоритети змінилися, на перше місце вийшли технології, які базуються на дуже серйозному матеріальному забезпеченні (інструменти, апарати). І саме під них вже розробляються новітні методики та технології лікування травм опорно-рухового апарату. Зараз на перше місце вже виходять США, Німеччина та Ізраїль. Дуже позитивним я вважаю факт підписання Україною та Ізраїлем угоди про надання Україні допомоги у лікуванні та використанні медичних технологій ізраїльської медицини. Ізраїльська медицина – нині одна з найкращих у світі, особливо ортопедія та травматологія.

В Україні, зокрема в нашому Центрі ургентної спеціалізованої ортопедо-травматологічної допомоги, ми використовуємо весь досвід сучасної ортопедії та травматології. Всі методики консервативного та хірургічного лікування, які застосовуються у світі, також є актуальними і для нашого медичного закладу. Щоб знати їх і вміти їх використовувати, ми з колегами часто їздили і їздимо на стажування та обмін досвідом у клініки різних країн світу. Можливість застосовувати ці технології в нашому Центрі цілком залежить від платоспроможності пацієнта. І так буде доти, доки в Україні не буде страхової моделі медицини. Тобто, наші лікарі можуть зробити все те ж саме, що й їхні іноземні колеги, і не гірше, а може й краще, але фінансування всіх процедур при цьому повністю лягає на плечі пацієнта. В Києві для лікування 1 хворого держава на день виділяє 20 гривень. То про які сучасні технології може йти мова без активної фінансової участі хворого за таких умов?

Які особливості ургентної травматології? Що таке поняття «золота година» та «золота доба»?

Ургентна – це невідкладна, термінова, негайна допомога. В ортопедії та травматології дуже важливо використовувати поняття «золота година» та «золота доба». Це час, який дається для надання кваліфікованої або спеціалізованої ургентної медичної допомоги, коли результати лікування будуть найбільш оптимальними та сприятливими для пацієнта. Якщо цей час проґавити, то шанси на повноцінне одужання значно знижуються. Наші лікарі оперативно оцінюють стан пацієнта та приймають рішення про порядок та час невідкладних дій з його лікування.

Розкажіть, будь ласка, про специфіку роботи Центру ургентної спеціалізованої ортопедо-травматологічної допомоги, яким Ви керуєте.

Ми надаємо допомогу хворим із травмами і пошкодженням опорно-рухового апарату (переломи, розриви, вивихи і т.д.) в ургентному (невідкладному) порядку. Крім того, ми надаємо планову висококваліфіковану допомогу пацієнтам, які звернулися до нас із захворюваннями або з віддаленими наслідками травм, пошкоджень.
Проводимо і консультації, і операції. У нас є окремий операційний блок, де наші лікарі здійснюють планові операції тричі на тиждень та щодня, якщо є така необхідність, проводять операції в ургентному порядку.

До Центру можуть потрапити лише кияни, чи й інші громадяни України?

Всі громадяни України, незалежно від місця реєстрації, можуть у нас лікуватися. В Конституції України зафіксовано право громадян нашої держави на лікування у будь-якому медичному закладі на території країни. Іноземці також мають право на допомогу у нас, але виключно невідкладну. Консультувати пацієнтів без направлення із поліклініки чи травмпункту я теж можу, але для цього мені будуть необхідні результати аналізів і обстежень (знімків і т.д.).

Чи оперують у Вашому Центрі бійців АТО?

Всіх діючих бійців АТО оперують лише військові медичні заклади, єдине виключення – Дніпропетровська обласна лікарня імені Мечникова. Але колишніх воїнів АТО ми консультуємо і оперуємо, якщо вони виявляють таке бажання. Реабілітацією ми не займаємося, у нас немає для цього умов і ресурсів.

Яка Ваша думка з приводу автономізації медичних закладів? Чи вона вже починає реально працювати?

Це питання зараз тільки жваво обговорюється. Свою думку з цього приводу я поки не хочу висловлювати, бо це стосується стратегічних моментів подальшого розвитку охорони здоров’я в Україні. Якщо автономізація буде введена так, як зараз декларується, без зміни діючого законодавства, вона призведе до колосального конфлікту між пацієнтами та медичними закладами. Тому що вся ця реформа побудована на принципі платної медицини. А для цього треба змінити законодавство, Конституцію, прибрати звідти 49 статтю про безоплатну медицину.

Що нам дійсно потрібно, то це запровадити страхову медицину, автономізацію – розширення прав і можливостей медичних закладів (але реальну, законодавчо обґрунтовану), створити нормальні умови праці для медиків. Тобто, я за автономізацію, але за нормальних, законодавчо обґрунтованих умов.

Які, на Вашу думку, перспективи розвитку ортопедії та травматології в Україні та Центру, яким Ви керуєте, зокрема?

Хотілось би сподіватися на краще: що українці не будуть боятися потрапити до лікарні, побоюючись, що не зможуть оплатити своє лікування. На мою думку, без поетапного, послідовного та системного введення моделі страхової медицини неможливий розвиток ні галузі, ні всієї медицини взагалі. Ще раз повторюся: треба пам’ятати, що медики – теж люди, вони потребують нормальних умов праці.

Перспективи нашого Центру непогані, тому що Київська міська клінічна лікарня №12 зараз реконструюється і готується до функції медичного закладу інтенсивного лікування. Це означає, що ми будемо працювати в ургентному режимі, а згідно реформи, невідкладна медична допомога повністю фінансуватиметься державою. Отже, пацієнтам, які потраплять до нас по «швидкій», чи їхнім родичам не доведеться бігати аптеками і купувати необхідні препарати, все буде забезпечуватися державою. Оце буде справжня безоплатна допомога, що не може не радувати як лікарів, так і пацієнтів. 

Інтерв’ю брала Ольга Купріянова
© Медичний портал Здоров-Інфо 
При використанні матеріалів статті активне гіперпосилання на zdorov-info.com.ua обов'язкове