Аутоімунний гепатит: основні прояви запалення печінки
Аутоімунний гепатит — це патологічний процес хронічного генезу, що характеризується ураженням печінки внаслідок атакування імунною системою клітин органу. Нагадаємо, що гепатит виникає, коли здорова тканина печінки запалюється.
Результатом такого ураження може стати формування цирозу та печінкової недостатності.
В залежності від перебігу розрізняють два типи аутоімунного гепатиту, які можна ідентифікувати за унікальними антитілами, що виробляє кожен тип. Якщо при розвитку І типу до групи ризику можна віднести осіб будь-якого віку, то при II типу ураження зазначають переважно діти, а точніше дівчатка. Також відмітимо, що близько половини людей з аутоімунним гепатитом I типу мають інші аутоімунні захворювання, такі як целіакія, ревматоїдний артрит або виразковий коліт.
Основні причини
Як зазначалося вище механізм розвитку полягає в реакції імунної системи, коли вона помилково починає сприймати клітини печінки за чужорідні агенти, створюючи антитіла. Достеменно чому так відбувається спеціалістами не встановлено, однак існують можливі фактори ризики:
- спадковий фактор;
- розвиток інфекційного процесу (бактеріальна, вірусна інфекція);
- приймання певних лікарських препаратів;
- інші аутоімунні захворювання в анамнезі пацієнта (наприклад, склеродермія, ревматоїдний артрит).
Які симптоми аутоімунного гепатиту?
Одразу відмітимо, що клінічна картина захворювання може варіюватися від легких до тяжких проявів. Патологія має поступовий перебіг, переважно з безсимптомним початком.
- Загальна слабкість.
- Біль в суглобах.
- Нудота та блювання.
- Жовтяниця.
- Зміни зі сторони шкіри (свербіж).
- Кал стає світлим, а сеча навпаки темніє.
При занедбаності захворювання симптоми стають інтенсивнішими з приєднанням асциту, втрати маси тіла, набряків.
Діагностика та тактика лікування
Встановлення діагнозу відбувається на основі ряду діагностичних тестів, оскільки аутоімунний гепатит може нагадувати за своїм перебігом інші патологічні процеси.
З цією метою лікар призначає проведення лабораторних досліджень крові, біопсію печінки, УЗД, КТ та МРТ.
Щодо лікування, то враховуючи, що аутоімунний гепатит є хронічним захворюванням, терапія буде направлена на його контролювання та досягання ремісії.
Переважно це досягається завдяки імунодепресантам, кортикостероїдів, щоб пригнічувати імунну систему та запобігати її нападам на печінку. У міру поліпшення стану лікар може знизити дозування ліків. Якщо стан не покращується, можуть знадобитися інші препарати, що пригнічують імунітет.
У критичних випадках, коли консервативне лікування є безрезультатним лікар розглядатиме питання стосовно проведення трансплантації печінки.
Пацієнтам надалі потрібно спостерігати та контролювати свій стан протягом усього життя, навіть при покращенні самопочуття.