Тривалий кашель: коли варто занепокоїтися?

Появу кашлю ми часто пов’язуємо з застудою та іншими респіраторними захворюваннями. Однак чи є приводом для занепокоєння кашель, що триває понад тиждень? З’ясуємо далі.

Хронічний або постійний кашель діагностується при тривалості понад 8 тижнів в дорослому віці. У дітей термін сягає більш ніж 4 тижні. 

Причин його появи безліч. Вони варіюються від астми, алергії, бронхіту до кислотного рефлюксу та наслідків перенесеної інфекції.

Основні причини

1. Астма.
2. Бронхіт.
3. Муковісцидоз.
4. Хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ).
5. Рак легень, що додатково супроводжуватиметься болем у грудях, кровохарканням.
6. Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ), що полягає в поверненні кислоти зі шлунка в горло. Як наслідок відбувається подразнення, що і призводить до кашлю.
7. Перенесення тяжкого інфекційного процесу, типу пневмонії або грипу. 
8. Постназальна крапельниця, при якій слиз стікає по задній стінці горла та спричиняє подразнення.
9. Приймання певних лікарських препаратів (наприклад, інгібітори АПФ для лікування високого артеріального тиску).

Збільшити ризики хронічного кашлю також  можливо при наявності шкідливих звичок (куріння, в тому числі і пасивне) та впливу хімічних речовин у повітрі.

Окрім цього вищевказані причини, можуть поєднуватися.

Характерні ознаки

Механізм розвитку кашлю полягає в подразненні дихальних шляхів, що спричиняє скорочення м’язів грудей та живота. Як наслідок щілина, що покриває дихальні шляхи, швидко відкривається, що призводить до виходу повітря. Результат виникає кашель.

Кашель може бути різним: мокрим та сухим. Для кожного захворювання характерним є свій тип.

Негайного звернення до лікаря потребують випадки хронічного кашлю з приєднанням високої температури, виділення мокротиння з кров’ю, болю у грудях, задишки.

 

Діагностика та тактика лікування

Встановлення діагнозу відбувається на основі аналізу клінічної картини, даних анамнезу та фізикального огляду (аускультація).
Додатково лікар може призначити інші тести у вигляді лабораторного дослідження мокротиння, рентгенографії, КТ, бронхоскопії. Кожен із цих тестів, а також низка інших може допомогти лікарю визначити основні причини хронічного кашлю.

Тактика лікування залежатиме від причини хронічного кашлю.
До прикладу при постназальній крапельниці, що є найчастішою причиною затяжного кашлю, лікар може порекомендувати пацієнту приймати протинабрякові або антигістамінні препарати. Препарати можуть допомогти усунути виділення та зменшити запальний процес.
Контролювати ГЕРХ, можливо змінивши спосіб життя(дієта, сон з піднятj. головою) та приймаючи ліки, які зменшують вплив кислоти на шлунок. Ідентифікація та уникнення алергенів або прийом ліків від алергії, може допомогти вирішити пов’язаний з алергією хронічний кашель.

Щодо ймовірних ускладнень, то окрім впливу основної причини кашлю на стан здоров’я, безпосередньо сам кашель може впливати на повсякденне життя. Він може бути проблематичним, викликаючи втому, головний біль та запаморочення, неможливість сконцентруватися, нетримання сечі.

Більшість випадків хронічного кашлю можна вилікувати, як правило, за допомогою безрецептурних препаратів. Однак іноді порушення може вказувати на більш серйозну причину, яку повинен оцінити саме лікар. Тому не варто сприймати затяжний кашель, як просту неприємність, яку самостійно можливо усунути.